Курсова робота технологія вирощування соняшнику в умовах лісостепової зони
Рідкі комплексні добрива (РКД) і розчини КАС (сплави карбаміду і аміачної селітри) вносять машинами ПЖУ-9, ПЖУ-5 чи ПЖУ-2,5 (ВАТ «Завод Львівсільмаш») і заробляють у грунт. Підживлювач ПЖУ-2,5 може вносити РКД внутрішньогрунтово, що сприяє ефективному їх використанню.
Основним органічним добривом для соняшнику є гній. У тонні якісного підстилкового гною міститься 5-6 кг азоту, 2-3 кг фосфору і 6-7 кг калію, а також значна кількість мікроорганізмів, що сприяє підвищенню родючості грунту.
Залежно від грунтово-кліматичних умов норма внесення напівперепрілого гною під соняшник або попередник у зоні Степу становить 20-30 т/га, Лісостепу 30-40, Полісся 40-50 т/га.
Ефективним органічним добривом є також гноївка, яку можна вносити машинами ЗЖВ-Ф-3,2, МЖТ-10 чи МЖТ-16, а також МЖТ-Ф-6 або МЖТ-Ф-11 (ВАТ «Бобруйськагромаш»). Гноївку необхідно негайно заробити в грунт дисковими або лемішними знаряддями. Заслуговують на увагу комбіновані агрегати для одночасного внесення і заробки гноївки в грунт фірми JOSKIN.
Значну ефективність органічного живлення соняшнику мають сидеральні культури (ріпак, люпин), а також подрібнені рослинні рештки (солома, стебла кукурудзи, гичка буряків). Для компенсації азоту при перепріванні на тонну рослинних решток необхідно додатково внести 10-15 кг. діючої речовини азотних добрив (Таб 4) [1, 2, 5].
Зона | Грунти, | Норма поживних елементів кг/га , NPK | Фомула суміші, NPK | Основне внесення, кг/га NPK | Норма суміші, кг/га |
Лісостеп | Сірий лісовий | 95 : 50 : 100 | 19 : 10 : 20 | 95 : 10 : 20 | 500 |
Лісостеп | Чорнозем типовий | 75 : 40 : 80 | 19 : 10 : 20 | 75 : 40 : 80 | 400 |
Таб 4. Система удобрення соняшнику
Головним завданням зяблевого обробітку під соняшник є нагромадження достатньої кількості води в кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів ґрунту, знищення бур’янів.
На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, обробляють за схемою поліпшеного зябу. Слідом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими знаряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-150, ЛДГ-20, БДТ-7, БДС-8,4, БДТ-10 та ін.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижні після першого лущення (при появі бур’янів) плугами-лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в міру проростання проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін (БЗТС-1,0). Наприкінці вересня – початку жовтня поле орють на глибину 27-30 см. Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен забезпечити проростання пагонів бур’янів, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотриманні необхідних інтервалів між лущіннями їх роль у знищенні бур’янів знецінюється.
При розміщенні соняшнику після зернових, де переважають ранні (насіння проростає при 6-8°С) і середньоранні (проростає при 10-12°С) однорічні бур’яни, поле лущать і через два тижні орють. Сходи бур’янів після оранки знищують осінніми поверхневими обробітками та весняними культиваціями, очищаючи верхній посівний шар ґрунту від бур’янів. Такий напівпаровий обробіток особливо ефективний у зоні достатнього зволоження.
Якщо переважають пізні ярі бур’яни (курай, просо півняче, щириця, мишій та ін.), що для проростання потребують більше тепла (14-16°С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обробітку і проводити декілька лущень в серпні – на початку вересня, а орати в кінці вересня.
На дуже забур’янених полях після збирання попередника і відростання бур’янів використовують гербіциди суцільної дії (раундап та ін.). Можна використовувати їх як гербіциди-десиканти за два тижні до збирання попередньої культури.
При розміщенні соняшнику після просапних поле орють на глибину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складається з дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ПНЯ-4-40, яким загортають всі кукурудзяні рештки на дно борозни.
Ґрунтозахисна технологія передбачає обробіток ґрунту голчастими боронами БМШ-20, БМШ-15 або БИГ-3, культиваторами-плоскорізами КПШ-9, КПШ-5, КШН-6 “Галещина”, ґрунтообробними агрегатами АКШ-5,6, АКШ-3,6 та плоскорізами-глибокорозпушувачами ПГ-3-5, КПГ-250А тощо.
Рано навесні, щоб зберегти вологу в ґрунті, проводять боронування важкими боронами. Ґрунт вирівнюють вирівнювачами ВП-8А, ВПН-5,6А тощо. У разі використання комбінованих агрегатів типу “Європак”, ґрунт не вирівнюють. Необхідно враховувати негативну реакцію соняшника на переущільнення ґрунту, особливо вологого. За зруйнованої структури ґрунту пригнічується розвиток кореневої системи. Перед сівбою поле культивують на глибину загортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур’янених площах), то поля обробляють два-три рази для знищення бур’янів.
Для додаткового нагромадження вологи застосовують щілювання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та ін [7, 13].
Готують насіння до сівби зразу після збирання насіннєвих посівів. Його очищають, сушать, сортують і тільки після цього зсипають на зберігання. Для відбору найбільш повноцінного насіння застосовують пневматичні сортувальні столи ПСС – 2,5 БПСУ – 3. Для сівби використовують насіння масою 1000 насінин для сортів популяцій 80-90 г, а для гібридів – не менше 50 г, чистота 98,0 – 99,9%, панцирність – 96,0-99,0%, схожість 87,0-92,0%. За 1,5-2 місяці до сівби насіння протруюють ТМТД (3 кг/т), проти дротяника обробляють технічним 90% гамма-ізомер-гексахлораном (4 кг. на тонну насіння).
Протруювання насіння
Ретельне протруювання посівного матеріалу забезпечує захист насіння і проростків від інфекції, що передається, з насінням і від ряду грунтових збудників грибкових хвороб. Тому воно є основою для отримання здорових і дружних сходів, рівномірного їх розподілу по площі і для високої врожайності. Протруювання економічно і екологічно дуже ефективний захід. Навантаження на зовнішнє середовище фунгіцидами, виражена кількістю діючої речовини на одиницю площі, менше, ніж при обприскуванні. Протруюванням, при низькій витраті діючих речовин, можна боротися з хворобами, які після сходів вже не вдається знищити. Воно забезпечує високу польову схожість і нормальний розвиток молодих посівів. У таблиці 5 приводяться засоби, вживані для протравлення насіння соняшника.
Препарат | Діюча речовина | Норма витрат л/га (кг/т) | Хвороба/шкідник | Спосіб обробітку | |||
Апрон XL | Металаксил-М (350 г/л) | 3,0 | Пероноспороз, гниль | Можна використовувати будь-яке устаткування для безперервної обробки насіння (об’єм води – 10 л/т) | |||
Максим XL | флудиоксонил (25 г/л) + металаксил-М (10 г/л) | 6,0 | Запліснявіле насіння, фузаріозна гниль, пероноспороз, біла гниль | -ІІ; (об’єм води – 2-9 л/т) | |||
Круізер | Тиаметоксам (350 г/л) | Дротяники, несправжні дротяники, сірий буряковий довгоносик, медляки, попелиця | Двох етапна обробка, (обсяг води у відповідності до рекомендацій на пакуванні | ||||
Таблиця 5. Засоби для протруювання насіння соняшника
Окрім ранніх інфекцій білою гнилизною (Sclerotinia sclerotiniorum), сі рою гнилизною (Botryotinia fuckeliana), помилковою борошнистою росою (Plasmopara helianthi) і фомопсисом (Diaporthe helianthi, анаморф: Phomopsis helianthi) проростки і сходи можуть ушкоджуватися такими шкідниками, як: попелюхи (Brachycandus helichrys), гусениці різних совок, дротяники (личинки видів щелкунов (Elateridae) – Agriotes ssp., Athous ssp., Selotosomus ssp.), ложнопроволочники та ін. Тому в багатьох регіонах доцільна комбінована обробка насіння фунгіцидами і інсектицидами [5,9].
