Курсова робота технологія вирощування соняшнику в умовах лісостепової зони
РОЗДІЛ 1. БОТАНІЧНА І БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛЬТУРИ
1.1 Морфологія і систематика
Соняшник належить до родини айстрових (Asteraceae) роду Heliianthus. Розрізняють два види соняшнику – культурний (Helianthus cultus Wenzl) і дикорослий (Helianthus ruderalis Wenzl). У культурного соняшнику виділяють два підвиди – посівний (subsp. sativus) і декоративний (subsp. ornamentalis). Культурний соняшник посівний (польовий) – однорічна рослина. Корінь у нього стрижневий, проникає в грунт на глибину 2-4 м і розгалужується в сторони на 100 – 120 см. Стебло прямостояче, грубе, виповнене всередині губчастою серцевиною, вкрите жорсткими волосинками, має висоту 0,7-2,5 м (у силосних форм – 3-4 м. і більше), є карликові форми з висотою стебла 50-70 см. Листя черешкове, велике, густо опушене. Пластинки звичайно овально-серцеподібні із зазубреними пилчастими краями. Нижні листки супротивні – 1 -2 пари після сім`ядоль, решта – почергові. На одній рослині розвивається у скоростиглих сортів і гібридів 15-25, у пізньостиглих – 30-35 і більше листків [2, 4].
Корінь стержневий, проникаючий за хороших грунтових умов на глибину 3 м і більше. Стержневий корінь росте дуже швидко і перевищує ріст стебла. У стадії 4.5 листків довжина кореня досягає 60.70 см Він дуже чутливий до ущільнень грунту і підгрунтя. Рослина утворює потужну систему бічних коренів і корінців, частина яких йде паралельно головному кореню на відстань 20.40 см, а частина поширюється в шарі грунту 10.-45 см із загином углиб, утворюючи густу мережу найдрібніших корінців (мал. 1). Найбільш інтенсивний ріст коренів відбувається в період від утворення кошику до цвітіння.
Завдяки такій сильній гіллястій системі бічних коренів і корінців, які складають 50.-70% кореневої маси у добре розвинених рослин можуть досягати діаметру 1,5 м, також швидко відростаючому головному кореню, що йде у глибину , соняшник може витримувати посуху і добре засвоювати поживні речовини і грунтову вологу. За вологіших умов корені розвиваються ближче до поверхні грунту, при стійкій сухій погоді проникають глибше. У першому випадку рослини менш стійкі до вітрового навантаження і, отже, до вилягання (Рис. 1).
Рис 1. Коренева система соняшнику.
Дрібне поширення коренів при надлишку вологи слід враховувати, обробляючи міжряддя.
Завдяки потужній кореневій системі соняшник якнайповніше, в порівнянні з іншими однорічними рослинами (окрім цукрового буряка), використовує вологу і поживні речовини з глибоких шарів грунту.
Суцвіття – кошик у вигляді опуклого чи плоского диска діаметром до 20 см. і більше, обгорненого кількома рядами недорозвинених листочків. Крайні квітки – язичкові, великі, розміщені попарно в один ряд по колу кошика. Вони зазвичай безплідні (безстатеві, іноді з недорозвиненою приймочкою), оранжево-жовтого кольору. Язичкові квітки приваблюють комах, що важливо для запилення.
На квітколожі кошика розміщені колами трубчасті двостатеві квітки з плівчастими приквітниками, які закінчуються (при достиганні) жорсткими зубцями. Кожна квітка має маточку з одногніздою нижньою зав`яззю. Віночок п`ятизубчастий від світло-жовтого до темно-оранжевого кольору. Тичинок п`ять. Їх нитки вільні, а пиляки зрослися і утворюють кільце. Приймочка маточки дволопатева. За сприятливих умов в одному кошику закладається 1000-1200 квіток. Кількість їх різко зменшується при запізненні з прорідженням загущених посівів до утворення 3-5 пар справжніх листочків у середньоранніх і 5-7 у середньопізніх сортів (Рис. 2). Саме в цей період у соняшнику відбувається диференціація точки росту на квіткові бугорки, тобто закладається основа майбутнього врожаю. Тому в цей період (2-3 тижні після появ сходів) потрібен особливо добрий догляд за рослинами.
Трубчасті квітки розкриваються в певній послідовності – від периферії
до центра кошика. Цвітіння одного кошика триває 8-10 днів.
Соняшник – рослина виключно перехресного запилення. Пиляки його дозрівають раніше, ніж приймочки, що сприяє перехресному запиленню. В польових умовах частина квіток залишається незаплідненою, що призводить до пустозерності та зниження врожаю насіння. Якщо пустозерні сім`янки зосереджені в центрі кошика, це свідчить про нестачу в грунті води, коли в різних місцях кошика – про неповне запилення квіток через недостатнє використання бджіл. Пустозерність можна значно знизити, якщо на посіви соняшнику вивозити вулики.
Плід соняшнику – сім`янка з дерев`янистою плодовою
