Селекция курсовая на украинском
4.Стан насінництва в господарстві
Харківська область займає північно-східну частину України і розташована на території двох природних зон Лісостепової і Степової. Клімат в цілому помірно континентальний в південному та північно-східному напрямах. Середньорічна температура повітря коливається від +6°С на півночі до +7,4° С на півдні. Найхолоднішими місяцями є січень і лютий, найтеплішими – липень і серпень. Температурний режим області змінюється залежно від рельєфу. Так, у глибоких балках і річкових долинах куди стікає холодне повітря, безморозний період зменшується на 15-20 днів, а заморозки тут сильніші і триваліші.
Атмосферні опади розподіляються нерівномірно. Більш зволоженою є західна частина з середньорічною кількістю опадів –528 мм, а сухішою східна -176мм. Найбільше опадів у весняно – літній період, що збігається з максимальним ростом сільськогосподарських культур і сівбою озимих. Відносна вологість повітря, яка значною мірою впливає на ріст, розвиток, урожайність рослин, вища і більш стала у західних районах області. Середня багаторічна кількість днів з атмосферною посухою за теплий період становить у районі Харкова 14,6, у тому числі з інтенсивною посухою 17.
Поверхня області хвилясто-рівнинна, помірно розчленована долинами річок Мерча, Орель з Берестовою, Сіверський Донець, Вовча і т.д. Північна частина підвищена і має нахил на південний захід до річки Дніпро, і на південний схід, до річки С. Донець. Основні простори області займають високі міжрічкові вододіли-корінні плато, які порізані балками і ярами. В межах області грунти сформувались переважно на лесових породах, які впливають і вкривають вододіли і заплавні тераси.
Досліди були проведені на дослідному полі кафедри рослинництва ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. Воно знаходиться в східній частині Харківського району, в20 км. від міста Харкова.
Згідно з агрогрунтовим районуванням України, дослідне поле відноситься до території лівобережного високого Лісостепу. Основу ґрунтового покриву складають чорноземи глибокі (типові), які за результатами ґрунтового обстеження України переважають у Лісостепу.
Дослідне поле знаходиться в зоні недостатнього зволоження, метеорологічні фактори якої досить нестійкі. Так, за багаторічними даними агрометеостанції, розташованої безпосередньо на території дослідного поля, середньорічна кількість опадів складає523 мм. Цей показник складає від253 ммв гостро засушливі роки до804 мм в надмірно зволожені. Мінімальна кількість опадів випадає в лютому, а максимальна в червні-серпні. Опади розподіляються наступним чином: взимку 16-20%, навесні 22-25%, влітку 35-40% та восени 37-40%.
За багаторічними даними Роганського метеопоста середньорічна температура повітря складає +7,2 С. Найхолодніший місяць – січень з середньомісячною температурою повітря -6,9 С, а самий теплий – липень з середньомісячною температурою повітря +20,5 С. Середня тривалість безморозного періоду становить близько 250 днів, а вегетаційного – 260-275 днів. Сума позитивних температур і температур вище 10 С складає 3100-3150 С, кількість опадів за цей період 325 -340 мм.
Середньорічна кількість опадів складає529 мм, середньомісячна – 44 мм. Найбільша кількість опадів в середньому випадає в липні –51,0 ммі менше всього в жовтні –32,0 мм. Агрономічна стиглість ґрунту наступає в другій декаді березня при відсутності атмосферних опадів і в третій декаді березня – першій декаді квітня при наявності опадів. До кінця першої декади квітня середня добова температура повітря переходить через 5 С. Це співпадає з середніми термінами посіву ярих культур, а також з початком вегетаційного періоду озимих культур. Останні заморозки навесні закінчуються в третій декаді квітня, перші осінні заморозки наступають на початку жовтня. Пануючими вітрами на території району є сильні вітри східного та північно-східного напрямків. Сильні тривалі вітри спостерігаються у весняно-літній період, що в окремі роки наносить велику шкоду сільськогосподарським культурам. Зими малосніжні з дуже частими відлигами та дощами. За зиму спостерігається біля 30-40 днів з сніговим покривом висотою 5-6 см. Ґрунти в зимовий період в середньому промерзають в грудні на5 см, січні – на21 см, в лютому – на25 см.
4.2. Агрометеорологічні умови в роки досліджень
Погодні умови в роки досліджень значно різнилися, що дало змогу більш всебічно вивчити реакцію та формування продуктивності досліджуваних сортів озимої пшениці залежно від попередника. Осінь 2009 р. була затяжною та бездощовою на фоні підвищеного температурного режиму, що істотно вплинуло на стан посівів. Через недостатню вологість грунту та відсутність опадів сходи озимої пшениці було отримано лише після жовтневих дощів. Температура та кількість опадів протягом цього періоду суттєво впливали на розвиток рослин досліджуваних сортів, більшість з яких увійшли в зиму у фазі 2-4 листків. Загартування рослин почалося в першій декаді листопада і проходило в несприятливих погодних умовах за недостатнього накопичення розчинних вуглеводів, які відіграють важливу роль у зимостійкості озимих культур. Таким чином, посіви ввійшли в зиму недостатньо фізіологічно підготовленими до впливу несприятливих факторів зимівлі. В першій декаді грудня за відсутності снігового покриву підсилювалася дія морозів, які понижувалися до – 6°С. В другій декаді грудня при незначному шарі снігу 4-5 см спостерігалося зниження температури на поверхні грунту до – 24-25°С. Третя декада характеризувалась опадами у вигляді мокрого снігу та дощу (випало61,3 мм) при при пониженні температури до – 17° С. На початку січня 2010 р. знову пройшли дощі (випало28,0 мм) з наступним різким зниженням температури до мінус 19-21°С, що призвело до утворення на поверхні грунту притертої льодової кірки з товщиною 4 -6 см. В другій і третій декадах січня за незначного снігового покриву (8 -9 см) температура на поверхні грунту коливалася від – 19 до – 29° С. В першій декаді лютого знову відмічалося потепління. Через відлигу та випадання дощу (56,0 мм) з подальшим зниженням температури до – 19° С льодова кірка перетворювалась на притерту, а її товщина збільшилася до 8 – 9 см. Таким чином, відлиги та різке зниження температури в період з другої декади грудня до першої декади лютого призвело до періодичного замерзання та відтавання рослин і, як наслідок, до ураження кореневої системи та значного відмирання надземної маси рослин. Льодова кірка протрималася на посівах озимої пшениці впродовж 60-70 днів і виявилася основною причиною загибелі рослин. Промерзання грунту та піздні строки його відтанення призвели до застоювання води на поверхні та в кореневмісному шарі грунту, що призвело до часткового вимокання посівів.
Аналіз відрощування відібраних монолітів в кінці січня та лютого свідчив про лише часткову загибель досліджуваних сортів озимої пшениці, більш значне пошкодження і зрідження посівів було відмічено в другій декаді березня. Рослини мали пошкодження в основі вузла кущіння та зачаткового колоса і при видимому відростанні були слабко життєздатними. Березень був холоднішим від норми – середньомісячна температура становила 1,4° С. Особливо прохолодними і посушливими були перша і друга його декади, протягом яких випало11,6 ммопадів, а температура коливалася від – 2 до – 12°С (табл. 3.1.). Період відновлення весняної вегетації на початку квітня характеризувався посушливим вітром, поверненням низьких температур (до – 1°С) в кінці місяця та повільним наростанням позитивних температур. Життєздатні рослини змогли утворити пагони весняного кущіння, але ріст і розвиток рослин затримувався через слабку кореневу систему, тому стан пошкоджених протягом зими посівів з часом погіршувався. Слід зазначити, що при наростанні листкового апарату, пагони весняного кущіння і вторинна коренева система розвивалися повільно, що в подальшому негативно позначилося на формуванні продуктивності сортів пшениці озимої.
