Курсова робота технологія вирощування соняшнику в умовах лісостепової зони
У посушливіших регіонах традиційного обробітку соняшнику обмежуючими чинниками його долі в сівозміні окрім хвороб і шкідників являються загальний запас вологи в шарі грунту 0-.200 см і поширення сорняка-полупаразита – вовчки соняшникової або дзига (Orohanche cumana). У таких регіонах краще всього повертати соняшник на колишнє місце в сівозміні тільки на восьмий рік. Окрім вищеназваних культур виключаються також такі (наприклад, багаторічні трави), які залишають в грунті багато азоту, що обумовлює пізне дозрівання соняшнику.. Соняшник не можна розміщувати,в особливо засушливих районах, після багаторічних трав, суданської трави, цукрового буряка, які в цих умовах сильно висушують грунт. Хорошими попередниками є зернові і кукурудза. Просапні культури – картопля, цукровий буряк – придатні в якості попередника тільки в тих випадках, коли не застосовували органічні добрива, грунтова структура не сильно зруйнована при їх прибиранні і грунт не дуже висушений.
Цінність соняшнику як попередника для інших культур залежить від кліматичних умов його вирощування. У досить зволожених регіонах він дуже хороший попередник для озимини зернової, особливо для озимої пшениці. Пронизування грунту потужними коренями соняшнику створює для наступної культури хороші умови для освоєння великого грунтового об’єму. Соняшник залишає на полі близько 7 т/га сухої органічної маси рослинних залишків, які необхідно негайно подрібнити і закласти в грунт для можливості використання поживних речовин наступною культурою. Рослинні залишки багаті калієм і магнієм, тому, як правило, наступні культури не потребують калійних добрив. В той же час запаси вологи і інших поживних речовин, особливо азоту, після соняшнику вичерпані. Він висушує грунт настільки, що в посушливих регіонах запаси вологи відновлюються тільки через 2.3 роки [14].
Приклади сівозмін для Лісостепової зони:
I. 1 чистий пар;
2 озима пшениця;
3 озима пшениця;
4 соняшник;
5 ячмінь ярий;
6 кукурудза на силос;
7 озима пшениця;
8 кукурудза на зерно-
II. 1 чистий пар;
2 озима пшениця;
3 соняшник;
4 кукурудза на силос або зерно;
5 озима пшениця;
6 чистий пар;
7 озима пшениця;
8 озима пшениця;
9 кукурудза на зерно;
10 ярий ячмінь.
ІІІ. 1 Чорний пар
2 Озима пшениця;
3 – Кукурудза;
4 – Ячмінь;
5 Зайнятий пар;
6 Озима пшениця;
7 – Соняшник-
VІ. 1 вико-овес;
2 кукурудза на зелений корм;
3 – озим пшениця;
4 цукрові буряки;
5 кукурудза ;
6 ячмінь із підсівом конюшини;
7 – конюшина;
8 озима пшениця;
9 цукрові буряки;
10 – горох;
11 озима пшениця;
12 соняшник-
Відомо, що до 50% приросту врожаїв сільськогосподарських культур отримують за рахунок внесення добрив. За даними наукових досліджень і передового досвіду, в господарствах зони Степу і Лісостепу України доцільно орієнтуватись такими нормами внесення мінеральних добрив під соняшник (за поживними речовинами, кг/га): азоту 40, фосфору 60, калію 50. Вони можуть коригуватися залежно від типу грунтів і забезпечення їх поживними речовинами. Винос їх із грунту соняшником у кілька разів більший, ніж кукурудзою.
Поглинання та винос поживних речовин в грунт при врожайності 35 центнерів з гектару | |||||
Поживні речовини | Поглинання Кгга. | Винос з врожаєм | Повернення з відходами рослин | ||
Кгга | % | Кгга | % | ||
Р2О5 | 87 | 54 | 62 | 33 | 38 |
К2О | 385 | 82 | 21 | 303 | 79 |
MgO | 70 | 14 | 20 | 56 | 80 |
СаО | 210 | 6 | 3 | 204 | 97 |
Таб 3. Поглинання та винос поживних речовин в грунт
У соняшнику період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для одержання 1 ц насіння соняшник засвоює орієнтовно 5-7 кг азоту, 2,5-2,8 кг фосфору і 12-16 кг калію.Так, за урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту 120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію (Таб. 3).
Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж вегетації. Починаючи з фази 3-4 пар листків і до фази цвітіння використовується 70-80% азоту. Особливо негативно позначається нестача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.
Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагромаджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщується в кошики і в кінцевому результаті у сім’янки. 60-70% від всієї потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування кошика – завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає на формування та налив сім’янок і обмежує продуктивність соняшника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість рослин та олійність насіння.
Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регулюванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється у період від утворення кошика до достигання.
Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення (фосфор, калій, азот) рослини поглинають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розроблених науковими установами [5].
Для внесення твердих мінеральних добрив можна скористатись як машинами вітчизняного виробництва МВД-900 і МВД-5 (ВАТ «Хмільниксільмаш»), МРД-4 «Галичанка» (ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»), МВУ-6, МВУ-8 і МВУ-12 (завод Кобзаренка, смт Липова Долина Сумської області), технікою ближнього РУ-1600, РУ-3000, РУ-7000 (ВАТ «Бобруйськагромаш», республіка Білорусь) чи дальнього зарубіжжя, зокрема, німецької фірми AMAZONE та групи компаній KUHN.
