Дипломная работа по сахарной свекле

3MICT

Вступ

Відомо [1], що цукрові буряки, найважливіша технічна культура, яка вирощується для отримання цукру i на годівлю тваринам. Сучасні сорти цукрових буряків містять в коренеплодах в середньому 17-19% цукру, можуть забезпечити збір цукру до 100 ц/га i більше. Цукрові буряки в Україні є єдиним джерелом для отримання цукру життєво необхідного продукту харчування. Грунтово-кліматичні умови є досить сприятливими для вирощування цукрових буряків, тому Україна була i залишається однією з провідних країн світу за площею посіву, обсягами виробництва коренеплодів i виробітком цукру. Ще у 1986-1990 pp. Україна вирощувала 43 млн. т. цукросировини на рік i 5 млн. т. цукру. Проте економічна криза яка вразила народне господарство України i особливо агропромисловий комплекс, спричинила річний спад виробництва цукросировини i цукру [2]. Починаючи з 1991 р. у наслідок порушення паритету цін на сільськогосподарську продукцію, швидкого зростання цін на промислову i різкого зменшення їх на сільськогосподарську продукцію, відбувається інтенсивний занепад галузі буряківництва. Різко зменшується врожайність, посівні площі i валовий збір цукросировини. Важко збагнути, але починаючи з 1996 р. буряківництво на Україні стало збитковим. Але й за такого стану галузь залишається стратегічно важливою для України. Для припинення спаду та подальшого нарощування обсягів виробництва цукросировини i цукру, що забезпечать державний бюджет за рахунок експорту цукру, в Україні е необхідне наукове забезпечення галузі. Так, вітчизняними селекціонерами, створені нові високопродуктивні сорти та гібриди цукрових буряків з біологічним потенціалом урожайності 50-60 т/га, цукристості 18-19% i збором цукру 10-12 т/га. Вони не поступаються кращим сортам іноземних фірм, а за стійкістю їх до хвороб переважають останні [3] Мета досліджень – це вивчити в динаміці інтенсивність ростових процесів цукрових буряків у після сходовий період та протягом вегетації залежно від строків сівби та збирання врожаю, що слугували фоном для вивчення особливостей формування врожайності буряків та їх якості. Завдання для досягнення поставленої мети здійснювали шляхом постановки спеціальних дослідів, в яких вивчали вплив строків сівби, та збирання врожаю, що е складовими технології вирощування цукрових буряків на інтенсивність ростових процесів, накопичення в коренеплодах цукру та продуктивність цукрових буряків.

Глава 1. Огляд літератури

Цукрові буряки вирощують для одержання коренеплодів, які є сировиною для цукрової промисловості. Коренеплоди цукрових буряків містять 16-19 % цукру. Цукор – один з найбільш використовуваних людиною вуглеводів, який добре засвоюється організмом i має високі смакові якості [1, 2]. Цукрові буряки та їх побічна продукція мають різнобічне використання в народному господарстві. Гичка є цінним кормом для сільськогосподарських тварин. В господарствах де вона не використовується на корм, а приорюється – це цінне органічне добриво [2]. В умовах високої агротехніки збір гички становить 50-60% i більше від урожаю коренеплодів- 1 ц гички відповідає в середньому 20 кормовим одиницям. На кожну кормову одиницю припадає110 гперетравного протеїну, 150 мг каротину i багато мінеральних солей. Листя буряків містить 11,3 – 20,4% сухих речовин, у тому числі 2,3 – 3,2% білків, 0,4% жиру [2, 3]. Цукрові буряки, враховуючи коренеплоди i гичку, містять у 3 рази більше поживних речовин, ніж більшість зернових культур. При переробці цукрових буряків одержують жом i патоку(мелясу). Вихід сирого жому становить 80%, вижатого – 40%, меляси – 4,5-5,5% перероблених коренеплодів. Сухий жом за кормовими якостями близький до концентрованих кормів100 кгмеляси відповідає 77 кормовим одиницям i містить4,5 кгперетравного протеїну. В середньому на 100% сухої речовини припадає 90,0 – 90,5% органічної речовини i 8,5 – 9,8% золи. До складу органічної речовини меляси входять, %: загальний азот – 14, цукор – 60, не цукри – 8, пектинової речовини – 3, БЕР – 15. Мелясу використовують для годівлі тварин у суміші з іншими кормами, здебільшого соломистими, а також для приготування комбікормів. У промисловості меляса використовується як сировина для одержання спирту, харчових дріжджів, гліцерину, лимонної кислоти [2, 3]. На заводах у процесі очищення соків мають цінне добриво – дефекат (дефекаційна грязь), що містить 40% СаСО3, 0,3-0,5% N, 0,2-0,6% Р2О5, 0,6-0,9% К2О i до 10% органічної речовини [3]. Цукрові буряки (Beta vulgaris S. V. Saccharifera), які вирощуються в Україні, належать до родини лободових (Chenopodiaceae). Це дворічна рослина, яка в перший рік життя утворює рясну розетку прикореневого листя і потовщений коренеплід для одержання цукру. Розрізняють фабричні цукрові буряки, коренеплоди яких призначені для промислової переробки і маточні, що використовуються для одержання насіння. Буряки другого року життя (висадки) з проростаючих вічок головки утворюють розетку листя, а згодом квітоносні пагони з великою кількістю квіток. Цвітіння висадків триває 20-40 днів. Утворення насіння закінчується через 3-4 неділі після запилення квіток. Якщо квітки на погонах розташовані групами, то з них утворюються клубочки багаторосткових цукрових буряків (супліддя двох або більше плодів, що зростаються між собою). При поодинокому розміщенні квіток формуються однонасінні плоди. Сучасною селекцією доведено однонасінність кращих сортів і гібридів до 95 і більше процентів. Для виробничих посівів використовують плоди і клубочки цукрових буряків першої 4,5-5,5 мм і другої – 3,5-4,5 мм фракції. Маса 1000 насінин коливається від 10 до 30 і більше грамів. На долю власне насінини припадає лише 20-35%. При збільшенні розміру насіння, особливо в полігібридних цукрових буряків цей процент знижується. Насіння цукрових буряків активно проростають при середньодобовій температурі 6-7 С в шарі грунту 0-10см. Сходи витримують приморозки до 4-5°С, якщо вони наступають не після тривалого періоду теплої погоди. Рослини цукрових буряків на першому році життя утворюють у середньому 50-60 листків із загальною площею в липні-серпні від 3 до 6 тис см², або 50-60 тис м²/га. У фазі 2-4 пари листків проходить линька – розтріскування і скидання первинної кори кореня. Коренева система цукрових буряків до часу максимального її розвитку розповсюджується в сторони до 1 м і проникає в грунт на глибину більше 2 м. Холодна погода на початку вегетації є головною фенологічною причиною цвітушності. Сума активних температур, що використовуються цукровими буряками за вегетацію складає 2200-2400°С. Як рослини тривалого дня вони потребують умов з притокою до 3000 МДж на 1м²: сумарної сонячної радіації і до 1500-1800 МДж/м² ФАР. Транспіраційний коефіцієнт в середньому складає 397, витрати води на утворення врожаю коренеплодів 50 т/га – до 4000 м². Найбільше споживання води приходиться на липень-серпень. Оптимальна вологість грунту – 60-70% повної вологоємкості. На утворення 1т коренеплодів і відповідної кількості гички рослини цукрових буряків використовують 5-6 кг азоту, 1,5-2,0 Р2О5 і 6-7 кг К2О. Крім того, вони споживають значну кількість кальцію, магнію і сірки, вимогливі також до наявності в грунті мікроелементів – бору, марганцю, міді, цинку, молібдену. При інтенсивному рості рослин один гектар посіву цукрових буряків споживає до тони вуглекислого газу за день. Слід враховувати, що вміст СО2 у повітрі складає лише 0,03%. Тому важлива роль належить органічним добривам не тільки як джерела елементів кореневого живлення, але і СО2. Найважливішою біологічною властивістю цукрових буряків як спеціалізованого цукроносія є здатність накопичувати в середньому 17-20% цукру від маси коренеплоду. Проте вихід цукру з одиниці маси коренеплоду і його виробництво з гектару посіву визначається вмістом не тільки сахарози, але і інших компонентів хімічного складу, оптимальне поєднання яких можна досягти лише за високого рівня культури землеробства. Цукрові буряки – рослина довгого дня, вибаглива до світла та вологи i водночас є посухостійкими. Для бубнявіння i проростання насіння потрібно 150-170% води від маси клубочків. Буряки терплять від підвищеної кислотності (рН<6), витривалі до засоленості ґрунтів. Оптимальна щільність орного шару для них становить 1,0 -1,2 г/см³. [4]. Вітчизняними селекціонерами, створені нові високопродуктивні сорти гібриди цукрових буряків з біологічним потенціалом урожайності 50-60 т/га, цукристості 18-19 % i збором цукру 10-12 т/га. Вони не поступаються кращим сортам іноземних фірм, а за стійкістю їх до хвороб переважають останні [5].

Рис 1.1 Площі під цукровими буряками та його врожайність в Україні

Не дивлячись на важливе значення цукрових буряків, площі посівів під цією культурою за останні десять років скоротилися майже вдвічі (рис 1.1), а врожайність у 1999 р (159 ц/га) була нижча природної родючості ґрунтів i в 3 – 4 рази нижча середньої врожайності в європейських країнах, де умови для вирощування анітрохи не кращі [6, 47]. Ще у 1986-1990 pp. Україна вирощувала 43 млн. т. цукросировини на рік i 5 млн. т. цукру. Проте економічна криза яка вразила народне господарство України i особливо агропромисловий комплекс, спричинила річний спад виробництва цукросировини i цукру [7]. Починаючи з 1991 р. у наслідок порушення паритету цін на сільськогосподарську продукцію, швидкого зростання цін на промислову i різкого зменшення їх на сільськогосподарську продукцію, відбувається інтенсивний занепад галузі буряківництва. Різко зменшується врожайність, посівні площі i валовий збір цукросировини. Важко збагнути, але починаючи з 1996 р. буряківництво на Україні стало збитковим. Врожайність знижувалася не тільки за рахунок слабкої матеріально-технічної бази, недостатнього внесення добрив i т.д., але й за рахунок порушення технології вирощування. Тому, однією з основних складових інтенсивної технологи вирощування цукрових буряків е сівба. Вона визначається не тільки біологічними властивостями цукрових буряків, але й місцевими грунтово-кліматичними i агротехнічними умовами. Сівба цукрових буряків – один з найвідповідальніших прийомів технології їх вирощування. Тому при проведені її необхідне суворе дотримання таких агротехнічних вимог: розпочинати сівбу в оптимально рані строки, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 6 –10 смдосягає 5 – 6°С i грунт добре подрібнюється, i завершити протягом 4 – 6 днів у господарстві, а на кожному полі – за 1 – 2 дні. Тільки за таких умов можна забезпечити дружні, повні сходи, можливість вчасного початкового догляду за посівами [8, 9, 2, 10, 11, 12]. За даними Первомайської дослідно-селекційної станції, затримка з сівбою на 8 днів знижує врожай цукрових буряків на 30 центнерів з гектару, а цукристість на 0,9%, тобто недобір цукру складає до 8 ц/га, це підтверджується і іншими дослідниками [13, 14, 15, 16,17]. Ще у 30 ті роки дослідженнями було доведено, що сівба цукрових буряків одночасно із зерновими культурами збільшує врожайність коренеплодів на 3 т/га, цукристість – на 0,25 %. Упродовж 1992 – 1997 pp. на дослідно – селекційній i обласних сільськогосподарських дослідних станціях вивчали строк сівби при першій можливості виходу в поле, коли наступає фізична стиглість верхньої частини орного шару (нижня межа пластичності ґрунту). Порівняно з рекомендованим строком одержано збільшення врожайності на 3 -6 т/га i збору цукру – на 0,7 – 0,9 т/га [18, 19]. В 1983 році відмічена явна перевага раннього строку сівби не тільки на початку росту та розвитку рослин, але i на протязі всієї вегетації. При збиранні 10-15 жовтня цукристість коренеплодів ранньої сівби сягала 17,91 %, пересіяних – тільки 16,8 % [20, 21, 22]. Перевага самих ранніх строків сівби найбільш впливова в роки з пізньою весною. Так, в 1970 році урожайність коренеплодів при першому строкові сівби була на 79 ц/га вище, ніж при другому i на 204 ц/га більше в порівнянні з останнім строком сівби [23]. Не менше важливим агротехнічним прийомом в вирощувані цукрових буряків є вибір оптимальних строків збирання. Так А.К. Нанаенко [24] стверджує, що для завантаження цукрового заводу в ранній період (починаючи з 25 серпня – 10 вересня) збирати врожай потрібно в першу чергу з малопродуктивних полів, від яких не можливо чекати великих приростів врожаю в пізній період. Після цього можна збирати буряки з поворотних i міжзагонних проходів всіх інших полів, залишаючи їх основну частину для збору в розрахований оптимальний строк. На думку Гурєєва І.І. та інших [25, 26, 27] високий рівень урожайності i цукристості цукрові буряки накопичують до кінця серпня початку вересня, але фізіологічна стиглість наступає після 10 – 15 вересня. Збирання врожаю цукрових буряків можна завершити за 20 – 25 робочих днів у разі щоденної продуктивності збиральних машин 4 -5 га. Враховуючи це, масове збирання буряків слід проводити з 20 вересня до 25 жовтня. За багаторічними метеоданими, за цей період кількість робочих днів дорівнює в середньому 18 – 20. Найбільше інтенсивний приріст коренеплодів i накопичення в них цукру, на думку Мінакова Н.А. та інших [28, 29, 30, 23, 2], проходить у вересні, тобто, маса коренеплоду зросла з першої по третю декаду вересня на120 г,а цукристість на 0,61%. У дослідах Чернівецької дослідної сільськогосподарської станції [31] при перенесенні строків збирання з 25 серпня на 10 i 25 вересня за ранніх строків сівби буряків збір цукру з1 газріс в середньому на 36,2 %, а на 10 i 25 жовтня – відповідно на 64,7%. Отримані результати Войтенко А.А. та інших [22, 21] підтверджують, що оптимальний строк збирання перша половина жовтня. Строки збирання цукрових буряків визначаються технічною оснащеністю господарств, яка б гарантувала закінчення збирання коренеплодів до 25 жовтня, i строками початку роботи цукрових заводів, які у вересні повинні мати триденний запас коренеплодів. Багаторічні спостереження показують, що стійкий перехід температур нижче 5°С в усіх бурякосійних областях України спостерігається 26-31 жовтня. Тому 25 жовтня слід вважати твердо встановленим строком закінчення збирання цукрових буряків [32, 33]. У під зоні Лісостепу з нестійким зволоженням перенесення строків збирання з вересня на жовтень забезпечує вагоме підвищення врожайності i цукристості буряків. При збиранні врожаю в жовтні покращуються технологічні якості цукрових буряків [15]. А в зоні недостатнього зволоження (дані Весело – Подолянської дослідно – селекційної станції збирання буряків у другій декаді жовтня забезпечило приріст врожаю 35 ц/га підвищення цукристості на 0,7 % порівняно зi збиранням у першій декаді вересня [34, 16]. Поєднання ранньої сівби з раннім збиранням при однаковій тривалості вегетаційного періоду забезпечує більш високі врожаї коренеплодів та збір цукру з1 га, ніж поєднання пізньої сівби з пізнім збиранням. За даними Іванівськoї дослідно – селекційної станції за 1928 – 1929 роки, ранні строки сівби в поєднанні з раннім збиранням при тривалості вегетаційного періоду в 140 днів забезпечили збір врожаю (незалежно від сортів) 210 ц/га, а пізні (3-й строк сівби) у поєднанні з пізнім збиранням (2-й строк) при вегетаційному періоді за 139 днів лише по 187 ц/га. Таким чином різниця складає 23 ц/га [35].

Агробіологічна характеристика гібриду цукрових буряків.

Слов’янський ЧС – 94. Виведений Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією НВО «Цукрові буряки» та Інститутом рослинництва й овочівництва м. Нові Сад. Однонасінний триплоїдний гібридна стерильній основі, урожайно-цукрового напряму. За даними оригінатора, повністю стерильних форм 96 %, однонасінність 97 %, урожайність насінників 20 ц/га. За роки випробування в умовах Львівської області урожайність коренеплодів становила 596 ц/га при цукристості 17,6 % і виході цукру 104,5 ц/га, що на 54 і 9,5 ц/га перевищує стандарт Уладівський однонасінний 35. В умовах Одеської області урожайність коренеплодів 613 ц/га при цукристості 17,3 % і виході цукру 103,9 ц/га або на 63 і 6,3 ц/га перевищує стандарт.

Глава 2. Місце й умови проведення досліджень

2.1 Загальні дані про господарство. Місце проведення досліджень

Експериментальні посіви проводились в 2007 – 2008 році. На дослідному полі ХНАУ імені В.В. Докучаєва, розташованого на південно-східній частині міста Харкова на четвертій терасі річки Уди з найвищою точкою над рівнем моря 177,5м. Рельєф полів, де розташовувались дослідні ділянки має рівне водорозділове плато з слабо пологим схилом. Ґрунтові води залягають на глибині 16м і на водний режим в зоні розташування основної маси коренів сої впливу не завдавав. На Дослідному полі Харківського НАУ імені В.В. Докучаєва закладені сівозміни кафедр університету: Кафедри рослинництва – восьмипільна зерно-паро-просапна сівозміна, середній розмір поля1,2 га, загальна площа9,6 га.

1. Чорний пар
2. Озима пшениця
3. Цукровий буряк
4. Ярі зернові
5. Зернобобові
6. Озима пшениця
7. Цукровий буряк
8. Віко-овес

Кафедра селекції – п’ятипільна зерно-паро-просапна сівозміна, середній розмір поля1 га, загальна площа5 га.

1. Чорний пар
2. Озима пшениця
3. Цукровий буряк + Зернобобові
4. Ярі зернові
5. Сорго

Кафедра землеробства – семипільна зерно-паро-просапна сівозміна, середній розмір поля1,5 га, загальна площа 10,5га.

1. Чорний пар
2. Озима пшениця
3. Цукровий буряк + Соя
4. Ярі зернові

1. Ріпак + Гірчиця
2. Озима пшениця
3. Соняшник

Кафедра агрохімії – чотирьохпільна зерно-паро-просапна сівозміна, середній розмір поля0,35 га, загальна площа 1,4га.

1. Чорний пар
2. Озима пшениця
3. Цукровий буряк
4. Ярий ячмінь

Кафедра овочівництва – п’ятипільна сівозміна, середній розмір поля0,5 га, загальна площа2,5 га.

1. Соя
2. Огірок
3. Цибуля + столовий буряк + морква
4. Кабачки + капуста
5. Картопля

2.2 Грунтово-кліматичні умови Згідно багаторічних даних Роганської метеостанції середньорічна температура повітря складає + 6,2 °, найбільш спекотний місяць – липень та серпень, а найбільш холодні – січень та лютий. Сума опадів за рік, згідно багаторічних даних, становить 511 мм. Найбільша кількість опадів випадають в травне, червні, липні, значна їх частина випадає в вигляді линей. Клімат району помірно-континентальний, характерний для східного Лісостепу України. Харківська область – місцевість з нестійким зволоженням. Але в окремі роки й періоди одного й того ж року має місце недостатня кількість вологи. Посушлива погода, як правило супроводжується суховіями. Згідно з агрогрунтовим районуванням України, місце досліджень відноситься до території агрогрунтової провінції – Лівобережний високий Лісостеп. Основу ґрунтового покриву складають чорноземи глибокі (типові) й чорноземи реградовані, які за результатами ґрунтового обстеження України, виконаного під методичним керівництвом Українського НДІ ґрунтознавства ім. O.H. Соколовського переважають у Лісостепу. Загальна площа типових та реградованих чорноземів, складає близько 90 % усієї орної землі Харківської області. За агрономічними показниками всі ґрунти Дослідного поля Харківського НАУ можна з’єднати в 15 агрогруп, з них 5 займають незначні площі, в основному яружні природні кормові угіддя.

Чорноземи глибокі (типові) характеризуються глибоким гумусовим профілем, що сягає120 см, містить 5,0 – 6,0% гумусу, має добрі фізичні властивості й відзначається підвищеним вмістом рухомих форм NPK, i в цілому високою біологічною активністю. Загальна глибина гумусованого профілю чорнозему реградованого досягає 90-105 см, вміст гумусу від 4,7 до 5,0%. По ряду найбільш важливих агрохімічних властивостей чорноземи реградовані посідають проміжне положення між чорноземом глибоким i темно-сірими опідзоленими ґрунтами. ґрунт на дослідному полі представлений чорноземом типовим слабозмитим малогумусним важкосуглинковим на карбонатному лесі, який характеризується наступними агрохімічними показниками: рН сольової витяжки 6,45 – 7,0, загальний вміст гумусу в орному шарі – 4,8 – 5,0 %, вміст рухомих форм фосфору 11 – 13 мг на100 гґрунту. Навчально-дослідне господарство “Докучаєвське” знаходиться в зоні середнього недостатнього зволоження. Метеорологічні фактори цієї зони досить нестійкі. Так, за багаторічними даними агрометеостанції Рогань, розташованої безпосередньо на території дослідного поля, середньорічна кількість опадів складає522 мм- від253 мму гостро посушливі роки до804 мм- у надмірно зволожені роки. Мінімальна кількість опадів випадає в лютому, максимальна в червні, липні, серпні. По сезонам середньорічна кількість опадів розподіляється наступним чином: узимку 16 – 20 %, навесні – 22 – 25 %, влітку – 35 – 40 %, восени – 35-40%. Накопичення вологи в ґрунті залежить переважно від осінньо-зимових опадів, кількість яких досягає 40% від річних. Аналіз погодних умов за роки досліджень проводили за даними метеорологічної станції “Рогань”, яка розміщена на території дослідного поля ХНАУ (рис 2.2.1 – 2.2.2, додаток А). Погодні умови 2007 року були сприятливими для росту i розвитку більшості сільськогосподарських культур, в тому числі i цукрових буряків.

Рис. 2.2.1 Середньодобова температура повітря

Рис. 2.2.2. Сума опадів

На протязі 2007 вегетаційного періоду цукрових буряків середньодобова температура була вище за багаторічну. В березні та квітні підвищена температура в поєднані з суховіями спричинила пересушування верхнього шару ґрунту. В серпні фактична температура була на 4,3 °С більша від багаторічної, а вдень температура сягала 48 °С, що негативно позначилось на росту буряків. Опади за вегетаційний період розподілялися нерівномірно. В квітні було на17,5 ммменше від норми, а в травні кількість опадів була близькою до норми але вони розподілялись нерівномірно. Це спричинило затримку розвитку рослин на початкових етапах розвитку. В 2008 році температура на протязі вегетаційного періоду була сприятлива для росту та розвитку цукрових буряків, але в кінці травня на початку червня температура була нижче від багаторічної, що затягло розвиток рослин. У другій половині серпня і на початку вересня спостерігали посуху і температура сягала до 45°С. Опади розподілялися в основному рівномірно, але в кінці травня і серпня було не достатньо вологи, що негативно позначилося на розвитку рослин цукрових буряків.

Глава 3. Експериментальна частина

3.1. Методика досліджень.

Дослід, на базі якого проводили дослідження, закладений в 2007-08 роках. В ньому вивчали ріст, розвиток та продуктивність різних гібридів та строків збирання цукрових буряків, тому основними елементами технології було вивчення оптимальних строків сівби та збирання врожаю. Інші елементи технологічного комплексу вирощування цукрових буряків – строки i способи обробітку ґрунту, норми висіву та інше, були загальноприйнятими для зони вирощування. Схема досліду з’ясовується на рисунку 3.1.1. Попередником була озима пшениця після вико-вівса. На протязі вегетації провели 3-х кратне рихлення міжрядь, визначали площу листя, масу коренів та ін. 3бip врожаю в 2008 провели 10 вересня та 17 вересня методом підрахунку маси листя та коренеплодів з кожної ділянки. В 2009 році збір проводили 9 та 28 вересня.

Рис. 3.1.1. Схема досліду

2007

Строки сівби:                                           Строки збирання:

2008

Строки сівби:                                           Строки збирання:

Сівбу проводили вручну протруєним насінням з нормою 10 клубочків на 1 метрдовжини рядка. Площа поля, на якому виділили дослідну ділянку, складає 1,1 га. Загальна площа досліду становить 900 м . Ширина дослідної ділянки 2,7 м, а довжина складає 18,5 м, тобто, площа – 50 м². Дослід закладали методом латинського квадрату. Повторність досліду – триразова [36]. Проводили одноразову обробку інсектицидом Аперкот проти таких шкідників як хрестоцвіті блішки. Для більш повного вивчення досліджуваних в роботі питань проводилися супутні польові та лабораторні дослідження за загальноприйнятими методиками. Об’єктами їх були рослини цукрових буряків (листя та коренеплоди). Програма супутніх спостережень передбачала визначення:   фенологічні спостереження за настанням фаз розвитку цукрових буряків-   маси 100 рослин шляхом зважування в фазах вилочки 4 – 5 пари справжніх листочків-   динаміки наростання маси коренеплодів по методиці Кузьмича-   динаміки наростання площі листя-   цукристості та інших показників в сировинній та виробничій лабораторіях цукрозаводів-   математичний аналіз результатів польового досліду проведено за допомогою дисперсійного та кореляційно-регресивного методів за Доспеховим [38]-   оцінка економічної ефективності технології вирощування цукрових буряків за визначенням витрат та прибутку на 1га та собівартості 1ц продукції- енергетична ефективність варіантів оцінювалась за сукупними витратами енергії, енергетичною цінністю продукції та коефіцієнтом енергетичної ефективності.

3.2 Результати досліджень

Фенофази: терміни настання та тривалість

У процесі індивідуального росту i розвитку цукрових буряків розрізняють етапи фази i між фазні періоди вони пов’язані з органоутворювальними процесами формування показників продуктивності i специфічними вимогами рослин до умов середовища. Тому ми проводили вивчення настання фаз розвитку буряків залежно від строків сівби (табл. 3.1.1 – 3.1.2). Реєстрація фаз росту та розвитку рослин [39] дозволила нам виявити вплив досліджуваних факторів на онтогенез рослин та формування їх врожаю. Фазу “сходи” спостерігали при появі сім^’ядольного та справжнього листка, коли рядки добре простежуються, початком фази вважали вступ в неї 10% рослин i повною -75%. Фазу однієї пари справжніх листків визначали: в пазусі сім’ядольних листків з’являлися справжні листки. Фазу 2-3 пари справжніх листків – по ходу росту та розвитку. Фазу 4-5 пари справжніх листків – при появі 4-5 пар листків у 10 % рослин i повну при 75% рослин. Фазу змикання рядків відмічали коли рослини почали змикатися по довжині рядка. Фазу змикання міжрядь фіксували коли листя рослин цукрових буряків почали змикатися в міжряддях i формували суцільний покрив. Фазу технічної стиглості спостерігали коли рядки почали добре простежуватися внаслідок відмирання листків рослин цукрових буряків. Настання фенологічних фаз розвитку залежить від строку сівби (таблиця 3.2.1 – 3.2.2). При ранніх строках рослина краще розвивається весною, хоча інколи вони попадають під весняні посухи, але при наявні опадів ці рослини краще розвиваються влітку. При пізніх посівах отримують неповні сходи, збільшується пошкодження шкідниками, ріст рослин сильно пригнічують бур’яни. Тому при ранніх строках рослина раніше переходе в фази розвитку.

Таблиця 3.2.1

Настання фенологічних фаз цукрових буряків різних строків сівби (2007)

Таблиця 3.2.2

Настання фенологічних фаз цукрових буряків різних строків сівби (2008)