Насіневий контроль курсова
4.2. Методи аналізу посівних якостей насіння с/г культур
Чистота- є найважливішим показником тому що різноманітні домішки впливають на вологість, життєздатність та схожість насіння: Тому життєздатне насіння бур’янів та інших смітних культур знижують майбутній врожай.
Чистота це вміст насіння основної культури в досліджуваній пробі і виражений в відсотках.
При аналізі на чистоту до насіння основної культури відносять
- Непошкоджене насіння культури що аналізують.
- Супліддя та подібні їм плоди не залежно від вмісту справжніх насінин (буряк)
- Бите насіння (насінини або плоди що втратили менше ніж половину свого розміру)
- Зернівки злакових культур з квітковими лусками
- Обрушені зернівки плівчастих в яких втрачено половину чі більше оболонки чи луски
- Насіння залишилось на підсівному решеті для культур що просіюють (для виділення щуплого насіння)
До відходу відносять
- 1. Залишки насіння що втратили половину або більше свого розміру
- 2. Насінини бобових та капустяних культур без насіневої оболонки
- 3. Загниле насіння основної культури а також проросле насіння у якого корінці і росток дорівнюють більше його розміру.
- 4. Порожні колосові і квіткові лусочки, уламки стебел, рослинні рештки,грибкові утвори, грудочки грунту, шкідники.
Визначення домішки насіння інших рослин
Серед домішок насіння інших рослин виділяють такі групи:
- Карантинні бур’яни
- Отруйні бур’яни
- Вашковідокремувальні бур’яни
- Насіння культурних рослин
Вміст таких домішок нормується і визначається за вимогами ДСУ або поштучно або у процентах за масою.
Визначення вмісту карантинних бур’янів.
Карантинні елементи не допускаються в насінні, якщо вони виявлені аналіз на чистоту припиняють, партію передають під нагляд туди також передається відповідний лист і результати аналізу.
Карантинні рослини:
- Паслін колючій
- Амброзія полинолиста
- Всі поветиці
- Гірчак рожевий
- Сорго Алепське
- Ценхрус Якорцевий
Методика визначення:
Аналізування на наявність карантину ведуть у робочій пробі або суп пробах. Аналізування припиняють тоді коли буде знайдено перше насіння карантинного бурьяна. І роблять перерахунок кількості насіння бур’янів.
Якщо виявлено карантинний елемент на робочій карці роблять позначку карантин а у висновках ставлять штамб зі змістом (Вивіз і висів насіння заборонено)
Визначання життєздатності. Під життєздатністю насіння розуміють вміст у насіннєвому матеріалі живих зерен, виражений у відсотках. Її визначають, якщо необхідно швидко отримати інформацію про якість насіння, що перебуває у стані спокою, або потребує тривалого пророщування, а також для з’ясування причин низької схожості насіння. Найпоширеніший біохімічний тетразольно-топографічний метод визначення життєздатності.
Живі тканини зародку після оброблення тетразолхлоридом (або бромідом) набувають червоного (малинового) кольору, а мертві залишаються незабарвленими. Визначення життєздатності проводять за двома пробами по 100 зернин у кожній, відібраними з насіння основної культури від визначення
чистоти. Для аналізу готують 0,5%-й розчин тетразолу (5 г тетразолу розчиняють у 1000 см3 дистильованої або свіжокип’яченої води). Розчин можна використовувати повторно, зберігаючи у холодильнику в темній
щільно закритій посудині. Проби насіння замочують у воді протягом 15-18 годин (зручно на ніч) за температури 20°С, а свіжозібраного – 10-15°С. Зерна, що легко розрізуються, не замочують.
Набряклі зерна розрізують навпіл:
– зернові – вздовж зародка на 2/3 ендосперму;
– зернобобові, технічні – на дві сім’ядолівздовж корінця.
їх кладуть у хімічну склянку з водою, промивають декілька разів, заливають розчином тетразолу й залишають на півтори години за температури 20°С або 40-45 хвилин за температури 30°С. Якщо забарвлення тканин зародка слабке, термін обробки подовжують ще на 30- 60 хв. Насіння зернобобових культур після замочування розрізують на дві половинки й знімають насіннєву оболонку. Половинки витримують у розчині тетразолу протягом 3-4 годин за температури 30°С. Потім розчин зливають, половинки декілька разів промивають водою, розкладають на фільтрувальному папері й оцінюють характер забарвлення життєвоважли- вих структур кожної насінини. До життєздатних відносять насінини, у яких всі органи зародка повністю забарвлені, а також з частково незабарвленими тканинами (окрім щитка, брунечки та зачатка корінців). Детальна класифікація життєздатних та нежиттєздатних зерен по культурах наводиться у насіннєвому стандарті ДСТУ 4138. Життєздатність насіння обчислюють у відсотках як середньоарифметичне за результатами аналізу повторень.
Визначання маси 1000 насінин. З насіння основної культури після ретельного перемішування відраховують без вибору дві робочі проби по 500 зернин і зважують з точністю до сотої долі грама. Якщо для відліку проб не вистачає насіння з однієї проби, використовують другу. Розходження між повтореннями не повинно перевищувати 3% від їх середньоарифметичного. При суттєвому розходженні, відлічують третє повторення. Результат обчислюють за тими двома, які вкладаються у допустиме відхилення. Масу 1000 насінин обчислюють як суму результатів двох повторень і заокруглюють до першого десяткового знаку.
Визначання травмовапості. Як уже згадувалось вище, бідою насінництва є травмування насіння внаслідок збирання й переробки урожаю невідрегульованими машинами й механізмами. Тому у системі внутрішньогосподарського контролю цьому питанню слід приділяти особливу увагу. Насамперед необхідно вчасно сигналізувати комбайнерам про надмірне механічне пошкодження насіння.
Порядок визначення ступеня травмованості насіння такий:
1. 3 насіння основної культури, виділеного при аналізі чистоти, відраховують дві робочі проби по 100 зерен.
2 . З кожної проби виділяють і підраховують макротравмовані зерна (з видимими неозброєним оком відчленованими частинами зерна).
3. Залишок проби кладуть у скляний посуд, заливають розчином анілінового барвника, що використовується у побуті для фарбування вовняних тканин (табл. 8.17), й ретельно перемішують.
4. Через 1 -2 хвилини розчин зливають для повторного використання, а насіння промивають тонким струменем проточної води до зникнення іі забарвлення.
5. Промите насіння розкладають на фільтрувальному папері, просушують, виділяють і підраховують мікротравмовані зерна з пофарбованими тканинами (на ендоспермі й зародкові окремо). Забарвлене мікрошле (пилковхід) до травм не відносять.
6 . Вміст макро- й мікротравмованих зерен виражають у відсотках як середнє з двох повторень. При рівні загального травмування менше 50% розходження показника проби від середнього не повинно перевищувати 3%> вище 50% – не більше 5%. Якщо розходження перевищують допустимі, аналізують третю пробу.
Примітка. Для приготування 1%-го розчину барвника на 100 г кип’яченої теплої води береться 1 г барвного порош ку, ретельно збовтується до повного розчинення.
Незважаючи на попереджувальні заходи, все ж повністю уникнути травмування насіння не вдається. Можна лише зменшити ступінь його пошкодження. Щоб запобігти зниженню лабораторної та польової схожості, сили росту, інших показників якості насіння, а в кінцевому результаті й врожаю, не слід допускати травмування посівного матеріалу понад 30-40%. З цією, метою під час жнив у комбайна періодично регулюють зазори між деком і барабаном та швидкість його обертання. Вранці до 11-12-ї години, коли за ніч маса відволожується і зерно важко вимолочується, зазори зменшують, а після 12-ї години – збільшують. Ввечері дека знов підтягують для кращого вимолоту.
Визначання вологості. Вологість насіння визначають методом висушування або за допомогою електровологомірів. Через недостатню точність електровологомірів основним вважається метод висушування. Однак для внутрішньогосподарського контролю швидке визначення вологості електровологомірами (навіть у полі) має велике значення. Особливості й техніка визначення ними вологості подаються у спеціальних інструкціях до них. Метод висушування. Робочі проби виділяють з середньої після ретельного її переміщування струшуванням посудини. Для крупнозерних культур (з масою робочої проби для визначення чистоти більше 1 0 г ) – 45- 50 г, дрібнозерних (з масою проби менше 1 0 г ) – 23-25 г. Насіння деяких культур розмелюють на електричному лабораторному млинку (табл. 8 .12).
Із розмелених зерен відважують в алюмінієві бюкси дві наважки по 4,0-5,0 г кожна. Бюкси з наважками ставлять на кришки й вміщують у сушильну шафу, підігріту до необхідної температури. Висушування насіння проводять за умов, наведених у таблиці 8.13.
Після висушування насіння протягом зазначених строків бюкси виймають з сушильної шафи тигельними щипцями, накривають кришками і ставлять для охолодження на 8-1 0 хв. на металеву плиту або на 15-20 хв. В ексикатор, а потім зважують. Для насіння зернових, зернобобових культур з вологістю понад 18% (сої – 16%) застосовують двоступеневе сушіння, що включає в себе попереднє й основне висушування. Для цього відважують 20 г насіння, кладуть у сітчастий бюкс і підсушують за умов, наведених у таблиці 8.14.
Після охолодження насіння розмелюють і аналіз проводять так, як і без попереднього підсушування. За результатами зважування кожної наважки до і після висушування визначають вологість:
а) при одноступеневому висушуванні вологість (Ві) визначають
за формулою:
де М1 – вихідна маса наважки- М2 – маса наважки після висушування;
б) при двоступеневому висушуванні вологість (Вд) визначають за
формулою:
де М1 – маса 20-грамової наважки після підсушування, г- М2 – маса 4-5- грамової наважки після висушування, г- М3 – вихідна маса наважки (20 г) до підсушування- М4 – вихідна маса (4-5 г) до висушування. Аналіз вважається закінченим, якщо розбіжність між паралельними визначеннями не перевищує 0 ,2 % при одноступеневому висушуванні и 0,4% – при двоступеневому. В іншому випадку аналіз повторюють.(1)
