Насіневий контроль курсова
3.1 Апробація сортових посівів сільськогосподарських культур
Одним з основних видів сортового контролю є апробація (від лат. aprobacio–визначення, ухвалення). В сортовому контролі є два види апробації: польова й комірна. Польова апробація – це контроль сортової чистоти чи типовості сортових і гібридних посівів сільськогосподарських культур. Комірна апробація означає контроль сортових якостей деяких культур, який проводять у насіннєсховищах. Він доповнює польову апробацію й польове обстеження і полягає у перевірці насіння на сортову чистоту або типовість, ураженість хворобами і пошкодженість шкідниками.
Апробація проводиться згідно з діючою «Інструкцією з апробації сортових посівів». У більшості країн апробацію проводять без відбору апробаційного снопа, менш трудомісткими методами, наприклад візуальною оцінкою посіву на облікових ділянках відбору снопа. У деяких країнах (Канаді, Румунії) сортову чистоту визначають лабораторними методами. Для визначення видової належності насіння, а також ступеня чоловічої стерильності у стерильних аналогів ліній, сортів, простих міжлінійних гібридів використовують метод ґрунтового контролю – висівання насіння в полі, спостереження за розвитком рослин, аналіз їх після збирання, встановлення сортової чистоти. Після проведеної апробації можливе засмічення сортового насіння при збиранні, очистці, зберіганні. Тоді виникає потреба у проведенні лабораторно-сортового контролю. Його здійснюють за допомогою аналізу насіння і проростків у лабораторіях Державних насіннєвих інспекцій.
Насіннєвий контроль полягає у проведенні системи заходів щодо контролю за посівними якостями насіння сільськогосподарських культур у процесі його виробництва, заготівлі, зберігання й реалізації. Усі показники посівних якостей насіння (чистота, енергія проростання, лабораторна схожість, маса 1000 насінин, вологість тощо) визначають у лабораторіях Державних насіннєвих інспекцій відповідно до методики і вимог стандартів, які регламентують вимоги до насіннєвого матеріалу. Польова апробація та реєстрація сортових посівів, методика і техніка їх використання
Польова апробація – це визначення справжності сорту, придатності сортових і гібридних посівів для використання урожаю з них на насіннєві цілі.
Одночасно з оцінкою сортових якостей посівів визначають засміченість їх важковідокремлюваними культурними рослинами і бур’янами, в тому числі карантинними, злісними й отруйними, ступінь ураження хворобами і пошкодження шкідниками. Перед апробацією і реєстрацією посівів апробатор перевіряє дотримання господарством обов’язкових правил з насінництва, забезпечуючи вирощування високоякісного насіння (в тому числі проведення видового і сортового прополювання), виконання всіх вимог внутрішньогосподарського контролю, а також правильність ведення документації сортових посівів і насіння.
Апробуються усі сортові посіви колгоспів, держгоспів, фермерських та інших господарств, науково-дослідних господарств вищих навчальних закладів, урожай з яких передбачається використати як посівний матеріал. Посіви дефіцитних та перспективних сортів апробують на всій площі незалежно від потреби в насінні. На ділянках гібридизації для вирощування насіння першого покоління простих (товарного використання), трилінійних, подвійних міжлінійних, п’ятилінійних, сортолінійних й міжсортових гібридів проводять польове обстеження. Решту площ сортових посівів зернових і олійних культур, усіх посівів кукурудзи і сорго, засіяних гібридним насінням першого покоління, реєструють.
Польову апробацію в елітно-насінницьких господарствах проводить комісія (представник наукової установи, обласної насіннєвої інспекції та представник обласного управління сільського господарства) разом з агрономами з насінництва цих господарств, в інших господарствах – агрономи цих або інших господарств. До проведення апробації залучаються агрономи, які пройшли спеціальну підготовку (20–30-денні курси) і мають посвідчення апробатора, термін дії якого в даному районі 2–3 роки.
Підготовча робота до апробації та реєстрації посівів обов’язково включає такі заходи: перевірку наявності в господарстві документів на висіяне сортове й гібридне насіння і, в разі їх відсутності, проведення заходів щодо їх відновлення- встановлення, чи не змішалося насіння апробованого сорту (гібрида) з насінням інших сортів, а також місця, площі посіву і попередника- огляд сортових посівів у натурі і, якщо є потреба, організацію (до апробації) сортового й видового прополювання, видалення бур’янів- перевірку дотримання просторової ізоляції між сортами (гібридами) перехреснозапильних культур- визначення меж кожного поля, яке підлягає апробації, і планування ліній проходу для візуальної оцінки рослин у полі.
В Україні з 1992 р. визначення сортової чистоти посівів зернових та зернобобових культур (пшениці, жита, ячменю, вівса, тритікале, проса, гречки, гороху, квасолі, сочевиці, нуту, вики) проводять без відбору апробаційних снопів. Апробація посівів проводиться методом окомірної (візуальної) оцінки рослин у полі.
Аналіз рослин елітних посівів проводиться по двох діагоналях поля, а інших – по одній. Площа апробаційної ділянки посіву не повинна перевищувати встановленого для апробації розміру. Якщо площа посіву перевищує встановлений розмір, то її розбивають на кілька ділянок і на кожній з них проводять апробацію окремо. Апробатор, проходячи по найдовшій діагоналі поля, через рівні інтервали в установленій для кожної культури кількості пунктів (через 50– 150 м) аналізує рослини на пні. При аналізі рослин у полі апробатор окомірне визначає ступінь засміченості посіву і наявність карантинних бур’янів. Ступінь загальної засміченості бур’янами визначають за шкалою: 0–повна відсутність засміченості- 1–незначна засміченість- 2 – середня- 3 – сильна засміченість.
Особливості апробації окремих культур Пшениця, ячмінь, овес, просо, тритікале. Апробацію насіннєвих посівів для визначення сортової чистоти проводять на початку фази воскової стиглості. В полі аналізують не менше 1500 стебел у 150 пунктах. Максимально допустима площа апробаційної ділянки проса 350 га, а решти культур – 450 га. Для тритікале просторова ізоляція повинна становити не менше 150 м.
При аналізі рослин у кожному пункті виділяють такі групи стебел: 1) основного сорту апробованої культури- 2) інших видів, різновидностей і сортів апробованої культури (сортові домішки)- 3) основної культури, уражені різними видами сажки- 4) культурних рослин, насіння яких важко відокремлюється від насіння апробованої культури- 5) бур’янів, насіння яких важко відокремлюється від насіння апробованої культури- 6) злісних бур’янів- 7) карантинних бур’янів- 8) недорозвинуті стебла основної культури (відповідно до «Інструкції з апробації сортових посівів»).
До важковідокремлюваних культурних рослин належать: в озимій пшениці – жито, ячмінь- у ячмені – пшениця, овес- у вівсі – ячмінь, жито, тритікале. Бур’яни з важковідокремлюваним насінням: в озимій пшениці – гречка витка, гречка татарська, пажитниця п’янка, кукіль звичайний- у житі – стоколос житній, у ячмені та вівсі – вівсюг звичайний, гречка витка, софора товстоплідна, в просі – амброзія полинолиста, мишій сизий, плоскуха звичайна, гірчиця польова. Злісними бур’янами є осот польовий, молочай рожевий, пирій тощо. Карантинні бур’яни – всі види амброзії, повитиця, гірчак повзучий, паслін колючий тощо.
Сортову чистоту (%) визначають за співвідношенням кількості плодоносних стебел основного сорту до загальної кількості розвинутих стебел апробованої культури.
Ураження посіву сажкою (%) визначається по кожному її виду окремо і обчислюється за співвідношенням рослин до всіх розвинутих стебел основної культури (включаючи й стебла, уражені сажкою). Засміченість посіву важковідокремлюваними культурними рослинами й бур’янами (%) встановлюють за відношенням кількості стебел кожної з цих груп до загальної кількості продуктивних стебел основної культури, включаючи стебла визначеної групи, за відрахуванням стебел, уражених сажкою.
Результати обчислень у кожному пункті записують у журнал апробатора, потім підсумовують кожну групу стебел і визначають сортову чистоту та наявність домішок відповідно до діючої «Інструкції з апробації сортових посівів». Записують кількість і назви карантинних бур’янів.
Якщо загальне засмічення посіву важковідокремлюваними культурними рослинами перевищує 5 %, а важковідокремлюваними бур’янами–3 %, такий посів бракують і він вважається непридатним для насіннєвих цілей. Якщо посіви пшениці й тритікале (крім еліти) уражені летючою і твердою сажками відповідно більш як на 2 і 5 %, вівса і ячменю (крім еліти) –сумарно по видах сажки 5 %, проса (крім еліти) –летючою сажкою 3 %, то такі посіви вибраковують.
Жито, гречка. При апробації посівів жита й гречки належність до сорту встановлюють за сортовим документом на висіяне насіння. У зв’язку з сильною мінливістю морфологічних ознак сортів жита й гречки типовість посіву (%) ні по колосу, ні по зерну не встановлюють. За результатами візуальної оцінки рослин у полі визначають тільки ураженість хворобами, засміченість важковідокремлюва-ними культурними рослинами, карантинними і злісними бур’янами.
У посівах жита до важковідокремлюваних рослин належать пшениця і ячмінь. Посіви
жита вибраковують з насіннєвих, якщо їх засміченість пшеницею та ячменем перевищує 5 %, а ураженість твердою і стебловою сажкою – сумарно 3 %.
Видео: Система стабилизации машины ESP. Как работает ESP зимой?
Посіви гречки визнають непридатними для насіннєвих цілей, якщо їх засміченість пшеницею та ячменем перевищує 5 %, гречкою татарською – понад 3 % •
Гранично допустима площа апробаційної ділянки для гречки– 100 га, кількість рослин–не менше 500 шт., проаналізованих по 10 шт. у 50 пунктах. Для жита беруть ту саму площу, що й для зернових колосових, а кількість стебел, проаналізованих у 150 пунктах,– не менше 1500 шт.
Просторова ізоляція між посівами різних сортів як для жита, так і для гречки повинна становити не менше 200 м.
Категорію сортової чистоти посівів жита й гречки встановлюють за кількістю років репродукування сортового насіння на основі документів, за якими можна встановити покоління після випуску насіння еліти селекційною установою.
Горох, квасоля, сочевиця, вика, нут. Сортову чистоту посіву, ступінь ураження хворобами і шкідниками у зернобобових визначають у фазі дозрівання нижніх бобів без відбору снопа. Площа апробаційної ділянки–200 га, для решти бобових– 100 га. При апробації зернових бобових культур аналізують на пні 250 розвинутих рослин (по 5 рослин у 50 пунктах).
Соняшник. Типовість і панцирність визначають за сім’яниками, відібраними при дозріванні основної маси кошиків. Апробатор відбирає 1000 сім’янок (у 50 пунктах з 10 рослин підряд по 2 сім’янки з кожної). Типовість визначають за розмірами, формою і забарвленням сім’янок. У типових сім’янок визначають панцирність. Категорію посіву встановлюють за нижчим показником типовості або панцирності Кукурудза. У кукурудзи проводять польову та комірну апробації, а також польові обстеження. Польову апробацію проводять на початку фази повної або у фазі воскової стиглості, але обов’язково при наявності чітко виявлених основних апробаційних ознак: консистенції і забарвлення зерна, стрижня качана. Польовій апробації підлягають посіви супереліти і еліти самозапильних ліній та еліти сортів. Комірній апробації підлягає весь урожай супереліти, еліти й І репродукції самозапильних ліній, супереліти та еліти сортів, першого і другого покоління простих і трилінійних гібридів кукурудзи (батьківських форм), вирощених у дослідних господарствах наукових і навчальних закладів. Апробації підлягає також урожай гібридних качанів, вирощених у господарствах на ділянках гібридизації, якщо насіннєві качани перебирають на місці. Комірну апробацію проводять після перебирання насіннєвих качанів, вона доповнює польову апробацію й польові обстеження.
Польові обстеження здійснюють на ділянках гібридизації по виробництву гетерозисного насіння F , міжсортових, сортових і між-лінійних гібридів господарського призначення. При польових обстеженнях визначають якість обривання волоті або повноту стерильності, а також
контролюють дотримання просторової ізоляції від інших посівів кукурудзи, яка повинна бути не менше 200 м. Картопля. Польовій апробації підлягають усі сортові посіви, призначені для насіннєвих цілей. Польову апробацію проводять під час цвітіння картоплі методом огляду проб по ламаній діагоналі поля.
До апробації на посівах проводиться 2–3 прочистки, про що складаються відповідні акти, які перевіряються апробатором. Перша прочистка (фітопатологічна) виконується через 2–3 тижні після сходів, при цьому видаляються хворі рослини (уражені вірусами, чорною ніжкою та ін.), друга (сортова) –під час цвітіння і третя (змішана) – перед скошуванням бадилля.
Якщо у посівах перед апробацією наявні хворі рослини або домішки інших сортів понад норми для III категорії, апробатор має право запропонувати господарству провести додаткову прочистку, про що виписує спеціальне попередження. У разі невиконання вимог апробатора посів вибраковується із сортових. Пробою при польовій апробації є 20 рослин (кущів) картоплі, які оглядають на пні підряд в одному рядку. ^ Виходячи з площі апробованого посіву, апробатор визначає кількість проб і рослин, які слід оглянути. Кількість проб і рослин на ділянці встановлюють з такого розрахунку: на площі до 5 га– 15 проб по 20 кущів (300)- на площі до 10 га–20 проб по 20 кущів (400)- на площі до 15 га– 25 проб по 20 кущів (500)- на площі понад 25 га – по 25 проб (з розрахунку на 15 га) і додатково по 2 проби на кожні 5 га понад 15 га. Основний сорт і домішки визначають за забарвленням квіток, формою і забарвленням листків, за стеблом, формою і загальним видом куща та іншими характерними ознаками, а також за забарвленням бульб, що зав’язалися на цей період. При виявленні карантинних хвороб і шкідників посів вибраковується з насіннєвих. Категорія посіву встановлюється за сортовою чистотою: кількістю рослин, уражених вірусними хворобами, чорною ніжкою та кільцевою гниллю
Складання апробаційних документів
За результатами аналізу» зразків і польових обстежень сортових посівів апробатор складає відповідні документи. Акт апробації (форма акта залежить від культури) складають на насіннєві посіви: в рядових (ненасінницьких) у двох примірниках- у спеціалізованих насінницьких господарствах – у трьох примірниках, якщо ці посіви відповідають нормам сортової чистоти. Норми сортової чистоти по кожній сільськогосподарській культурі регламентуються державним (або міждержавним) стандартом на цю
Культуру. На загальні сортові посіви зернових, зернобобових, круп’яних та олійних культур, визнаних придатними для насінництва, оформляється «Акт апробації» (ф. 193), на насіннєві посіви трав– «Акт апробації» (ф. 198).
На насіннєві посіви зазначених культур, на всі посіви І і II репродукцій самозапильних ліній, на ділянки розмноження простих гібридів (батьківських форм для виведення інших типів гібридів), насіннєві посіви сортів і гібридних популяцій кукурудзи, насіннєві посіви спеціалізованих насінницьких господарств, визнані придатними для насіннєвих цілей, оформляється «Акт апробації» (ф. 195).
«Акт реєстрації» (ф. 199) видається на всі зареєстровані сорти і гібридні посіви. Оформляється він у двох або трьох примірниках. На всі партії насіння супереліти, еліти, І та II репродукцій самозапильних ліній, супереліти й еліти сортів, першого і другого поколінь, простих і трилінійних гібридів кукурудзи (батьківські форми), вирощених у дослідно-виробничих господарствах науково дослідних установ і в учгоспах сільськогосподарських вузів і технікумів, а також на врожай гібридного і сортового насіння кукурудзи, вирощеного в насінницьких господарствах, що підлягали комірній апробації, оформляється «Акт комірної апробації» (ф. 203). «Акт вибракування» (ф. 200) у двох примірниках оформляється •на сортові посіви всіх культур, визнані непридатними для насінництва.
У випадку вибракування насіннєвого посіву в насінницькій бригаді колгоспу, відділка держгоспу агроном-апробатор з представником господарства замінює цю ділянку кращим з наявних посівів як за урожайністю, так і за сортовою чистотою. Усі зразки документів заповнюються розбірливо. Категорія, до якої відносять посів за наслідками апробації, і репродукція записуються прописом. Усі акти апробації, реєстрації і вибракування зберігаються як документи.(4)
3.2.Організація очистки, сушіння та сортування насіння
Сушіння - Ворох, що надходить від комбайна, потрібно негайно підсушити, щоб не допустити його зігрівання. В несприятливу погоду його сушать на спеціальних сушильних агрегатах або пристроях, обладнаних активним вентилюванням. При цьому важливо утримувати температуру вороха насіння в межах не більше 40-45 С.
Вторинна очистка – Сухий ворох спочатку очищають на вітрорешітних машинах СВС-15, МЗ-10С, ОСВ-10, ОСМ-3У, ОВП-2СА, ОВС-25 та ін. Виділені після цього боби та неочищені головки пропускають через тертки і знову очищають на вітрорешітних машинах.
Остаточна очистка – Остаточну очистку насіння проводять на таких машинах, як “Петкус-Гігант”(К-531), ”Петкус-електра”(К-218), ОС-4,5А, МС-4,5, обладнаних відповідним набором решіт і трієрних циліндрів.
Додаткова очистка – Дуже засмічені партії насіння не завжди вдається очистити на вітрорешітних машинах так, щоб вони відповідали посівним стандартам. Справа в тому, що багато видів бур’янів мають такі ж розміри насіння, як і культурні трави. Для доочистки такого насіння застосовують додатково спеціальні трієри, пневматичні і сортувальні столи, електромагнітні очисні машини та інші. Пневматичні сортувальні столи (ССП-1,5, ВПС-80) дають можливість виділити щавель із конюшини лучної, ромашку непахучу із тимофіївки, а також розсортувати насіння на фракції.
На електромагнітних машинах (ЕМС-1 або ЕМС-1А) виділяють різні види карантинних бур’янів, зокрема, таких як повитиця, гірчак рожевий та ін.
Видео: How traction control works on the new Russian car Lada Vesta
Технології очистки
Під кожну культуру підбирається технологічна схема очистки. На спеціалізованих насіннєочисних станціях встановлені потокові лінії КОС-0,5 продуктивністю до 0,5 т насіння за годину. Використання таких ліній дає можливість збільшити продуктивність праці, підвищити якість і вихід насіння. Вологий ворох тут поступає в склад активної вентиляції, де він підсушується до 20 % вологості і транспортується на машину попередньої очистки. Звідси він поступає або на витиральні машини, або на другу машину попередньої очистки, або на сушку. Після сушки насіння надходить в машину основної очистки, де його остаточно доводять до посівних кондицій, або ж направляють на доробку в трієрний блок, на сортувальні столи та електромагнітні машини.
Затарювання – Повністю очищене і висушене до вологості 12-13 % насіння затарюють в стандартні подвійні мішки, позначені відповідними етикетками і зберігається штабелями в складських приміщеннях.
Укладання на зберігання – Кожну партію насіння укладають окремими штабелями на дерев’яний настил заввишки 10-12 см від підлоги. Висота штабелю не повинна перевищувати 4-5 мішків, відстань між штабелями і стінами повинна бути не меншою 0,75 м, а між окремими штабелями – 1м. При тривалому зберіганні насіння приміщення провітрюють, мішки періодично через кожні чотири місяці перекладають і встановлюють постійний контроль за його вологістю.
“Петкус-Гігант”(К-531) фото
Петкус Гігант К-531 є високопродуктивною машиною для обробки (очищення і сортування) насіннєвого матеріалу і товарних культур: пшениці, жита, вівса, ячменю. Її можна застосовувати для підготовки насіннєвого матеріалу всіх зернових культур і насіння олійних культур.
Видео: Lada Vesta - Управляемость на снегу и льду via ATDrive
Застосування Петкус К-531: первинна очистка купи зернових, бобових і олійних сільськогосподарських культур з доведенням їх до продовольчої і насіннєвої кондиції.
4. Організація Аналітичної роботи у ДНІ
4.1.Відбирання, реєстрація середніхі точкових проб
Правильне відбирання проби – найважливіша умова об’єктивної оцінки посівних якостей насіння. Недбалість або помилка при її відборі позбавляє смислу всі наступу аналізи, якщо вони проведені навіть з надзвичайною точністю. Відбирання проб насіння для державного контролю здійснюють штатні або позаштатні інспектори з насінництва, уповноважені держнасінінспекцією про що мають відповідне посвідчення. Середні проби, що подаються в держнасінінспекцію, оформляють актом встановленої форми. Для внутрішньогосподарського контролю проби відбирають агрономи-насінники або за їх дорученням завідувачі токами, комірники
досвідчені лаборанти. Середню пробу на аналіз відбирають від партії, якою вважають кількість, передбачену стандартом, однорідного за якістю насіння,
засвідченого відповідними документами. Якщо партія має великі розміри, ії поділяють на контрольні одиниці, від яких відбирають окремі середні проби. Кожній партії присвоюється номер. Контрольним одиницям присвоюється номер партії та власний номер (наприклад, 25/1, 25/2). Однак кожна контрольна одиниця оригінального та елітного насіння вважається за окрему партію. Партії насіння різних культур і сортів одного року врожаю
Видео: акустический метод неразрушающего контроля реферат
не повинні мати однакових номерів. загальна схема формування проб наведена нижче (рис. 8.9). Залежно від способу зберігання насіння для відбору точкових проб застосовують щупи різних систем або пробовідбирачі.
Мішковим щупом точкові проби беруть із зашитих або зав’язаних мішків. Він повинен бути такої довжини, щоб його робоча частина (жолобок) сягала середини мішка. Від партій насіння, що зберігається насипом у буртах, засіках, бункерах, а також з розшитих мішків та транспортних засобів точкові проби відбирають конусним або циліндричним щупом. Точкові проби насіння з поганою сипкістю (наприклад, злакові трави) беруть з відкритих мішків вручну. Це робиться так: витягнуті пальці щільно складають в “човник”, великий палець кладеться в заглиблення долоні й рука вводиться на необхідну глибину- потім пальці розводять і відбирають жменю насіння.
У таблиці 8.8 наводиться кількість мішків, що виділяється для відбору точкових проб насіння зернових, зернобобових, круп’яних культур і
соняшнику. Щоб невелика за розмірами середня проба дійсно репрезентувала
партію, її складають з невеликих порцій насіння – точкових проб, відібраних у різних місцях. З кожного виділеного мішка відбирають одну точкову пробу. Місця відбору чергують, відбираючи точкові проби у верхній, середній і нижній частинах мішка.
З кожного виділеного мішка відбирають одну точкову пробу. Місця відбору чергують, відбираючи точкові проби у верхній, середній і нижній частинах мішка.
Щоб невелика за розмірами середня проба дійсно репрезентувала Партію, її складають з невеликих порцій насіння – точкових проб, відібранихбраних у різних місцях. Від насіння, що зберігається насипом на току, в засіках або
транспортних засобах, проби беруть у п’яти (рис. 8 . 10).
У кожному з позначеного на схемі місці насипу відбирають з трьох точок проби насіння: у верхньому шарі (на глибині 10-20 см від поверхні), у середньому і нижньому (біля підлоги). Відібрані точкові проби після встановлення їх однорідності з’єднують в об’єднану пробу. В об’єднаній пробі міститься, як правило, більше насіння, ніж необхідно для середньої проби. Так, якщо у кожній точці відібрано приблизно по 150 г зерна, то об’єднана проба становитиме більше 2 кг, середня ж – повинна бути 1 кг. Для виділення середньої проби можна застосовувати спеціальні прилади – дільники. Але частіше середню пробу виділяють вручну методом квартування (навхрестного ділення). Для цього насіння об’єднаної проби висипають на гладеньку поверхню, ретельно перемішують двома планками й розрівнюють у вигляді квадрата товщиною шару до 1,5 см для дрібнонасінних культур і не більше 5 см – для крупнонасінних, а потім ділять за діагоналями на чотири трикутники. Насіння двох протилежних трикутників об’єднують у середню пробу. Готуючи насіння для аналізу в держнасінінспекції, виділяють три середні проби: – першу (одна з двох пар трикутників) вміщують у чистий тканинний мішечок, куди кладуть етикетку з характеристикою партії- мішечок зав’язують шпагатом, кінці його пломбують, опечатують або заклеюють папером з підписом особи, яка відібрала пробу, і приклеюють зовнішню етикетку. Вона призначається для визначення чистоти, схожості, життєздатності, маси 1000 зерен. Відбирається також дублікат на випадок арбітражного аналізу- – другу (один з двох залишкових трикутників) кладуть у чистий кляний посуд або поліетиленовий мішечок, герметизують і маркують. Вона призначена для визначення вологості й заселеності насіння
шкідниками- – третю (останній трикутник) кладуть у паперовий пакет- призначена для аналізу на зараженість хворобами. При внутрішньогосподарському контролі обмежуються відби ран н ям двох середніх проб (визначення частоти, схожості, життєздатності, маси 1000 зерен, вологості й заселеності шкідниками), а якщо до аналізу приступають негайно – лише однією першою пробою. Визначання чистоти та відходу. Аналіз проводять на двох паралельних робочих пробах, які виділяють із середньої.
Робочі проби повинні пропорційно містити всі ті домішки, що є в середній пробі. Для цього середню пробу висипають на гладеньку поверхню, ретельно переміщують насіння і проводять органолептичну оцінку його стану за кольором, блиском, запахом, наявністю цвілі й іншими ознаками. Часто такий огляд дає дуже багато для орієнтовної оцінки якості насіння. Якщо при огляді виявлено великі сторонні домішки – грудочки землі, камінці тощо, що не можуть рівномірно розподілитись у пробі, їх видаляють, зважують і обчислюють вміст у відсотках до маси середньої проби. Потім одержаний результат додають до відходу, який обчислюють за результатами аналізу робочих проб. Рештки розрівнюють у вигляді прямокутника (шаром не більше І см) й відбирають 16 порцій у шаховому порядку для однієї проби- для другої – порції беруть у проміжках між першими (рис. 8 . 11).
Порції відбирають за допомогою двох совочків, спрямованих назустріч один одному до з’єднання за всією товщиною шару, Якщо маса виділеної проби відхиляється від зазначеної не більше, ніж на 10%, надлишок насіння відбирають, а нестачу додають. За більших відхилень аналіз повторюють на нових робочих пробах. Аналіз насіння на чистоту полягає у розподілі проби на такі компоненти: насіння основної культури і відхід. Для виділення щуплого й дрібного насіння пробу ДО розбору і просіюють на лабораторних ситах з отворами різної форми й розмірів залежно від культури.
Ручне просіювання робочих проб пшениці, жита, ячменю, тритікале проводять протягом 1 хвилини, кукурудзи, вівса й рису – 3 хвилини шляхом подовжньо-зворотних рухів у напрямку довжини отворів з кількістю коливань близько 60 на хвилину. При аналізуванні насіння соняшнику ручне просіювання проводять протягом 3 хвилин шляхом зворотнопоступальних рухів з трьома (по закінченню кожної хвилини) різкими вертикальними струшуваннями. На класифікаторові проби просіюють протягом 3 хвилин.
У культур, для яких решета не застосовують, до щуплого відносять насіння, виповнене лише на 1/3 нормального зерна. Робочі проби насіння, що залишилися після просіювання на решетах, розбирають вручну на спеціальній розбірній дошці або гладенькому лабораторному столі за допомогою шпателя й пінцета. Крім виділеного на решетах дрібного і щуплого насіння до відходу відносять розчавлені, пророслі зерна (у яких корінець або паросток досягай половини зернівки і більше), а також загнилі, биті й пошкоджені шкідниками (якщо втрачена половина й більше зернівки)- сюди ж відносять і сторонні домішки: насіння бур’янів та інших культурних рослин, сажкові утворення (мішечки, грудочки, колоски), живі й мертві комахи, грудочки ґрунту, камінці, уламки стебел, плодові й насіннєві оболонки та ін. Для кращої інформативності операторів очисних, сортувальних машин та ліній обліковують кожен компонент відходу окремо.
Насіння, що залишилося після виділення відходу, відносять до основної культури. Чистоту й відхід насіння обчислюють у відсотках з точністю до другого знаку. Аналіз на чистоту вважають закінченим, якщо розбіжності за результатами двох наважок не перевищують допустимих відхилень.
Примітка. У напружений .збиральний період вхідного, контролю аналіз чистоти бункерного зерна кож ної ходки допускається проводити в одном у повторенні. Поштучне врахування домішок, нормованих стандартом (вміст насіння інших культурних рослин та бур’янів тощо), проводять за середньою пробою й виражають у штуках на один кілограм- вміст сажкових утворень, склероціїв, ріжків обчислюють у відсотках до маси проби насіння. Усі наступні аналізи (визначення енергії проростання, схожості, життєздатності, маси 1000 зерен) проводять на насінні основної культури, використовуючи одну з робочих проб. Якщо однієї проби недостатньо – використовують і другу.(1)
