Селекція ячменю
Вступ
1. Методи селекції ячменю ярого на біологічні та господарсько-цінні ознаки
1.1. Методи створення вихідного матеріалу
1.2. Досягнення та завдання селекції ячменю ярого
1.3. Провідні селекційні установи України, що ведуть селекцію ячменю ярого
2. Система і схема насінництва ячменю ярого
3. Внутрішньогосподарський і державний контроль якості насіння
3.1 Методика проведення апробації ячменю ярого
3.2. Сортові документи
4.1. Грунтово-кліматичні умови
4.2. Організація насінництва на дослідному полі
4.3. Розрахунки потреби в насінні та насінницьких площ
4.4 Технологія вирощування ,збирання та післязбиральна обробка насіння
4.5. Контроль за якістю насіннєвих фондів
5. Економічна ефективність насінництва
Висновки
Список використанної літератури
Вступ
Виробниче середовище в сільському господарстві є динамічним, оскільки на нього впливає родючість ґрунту, меліорація, хімізація, спеціалізація, нарешті інтенсифікація всіх процесів. Воно визначає особливий характер еволюції культурних рослин через селекцію. Селекція рослин є наукою, мистецтвом і важливою галуззю сільськогосподарського виробництва.
Теорія і практика селекції та насінництва ґрунтується на концепціях сучасних наук генетики, фізіології, біохімії рослин та інших суміжних наук. Специфічною функцією селекції є створення нових сільськогосподарських культур для збільшення виробництва та поліпшення якості продукції. Для створення нових сортів потрібна величезна кількість інтелектуальної праці та матеріальних витрат.
Реалізація потенційної продуктивності сортів залежить від багатьох факторів: абіотичні,біотичних і антропогенних. Тому, нині особливої актуальності набуває адаптивна селекція – створення сортів та гібридів з високим адаптивним потенціалом, орієнтованих на конкретні екологічні умови.
Селекція нерозривно зв’язана з насінництвом. Насінництво важлива ланка в організаційній структурі виробництва. Головним завданням насінництва є реалізація досягнень селекції при збереженні у процесі розмноження сортів та гібридів усіх морфологічних ознак і біологічних властивостей насіння.
Ячмінь – одна з важливих зерно фуражних культур. Його зерно використовують як цінний концентрований корм для тварин, а також для виробництва пива , крупи , як домішку при випіканні пива із пшеничного та житнього борошна.
На кращих ділянках передових господарств урожайність ячменю досягає 70 ц/га. [12]
На сьогодні до сучасних сортів ячменю висувають такі вимоги: вони повинні бути продуктивними, стійкими до вилягання, осипання, несприятливих грунтово – кліматичних умов, хвороб та шкідників, щоб мали зерно високої якості та оптимальний вегетаційний період. Особливо необхідно виявити створення сортів з високою якістю зерна, які не вилягають, стійких до різних видів сажки та іржі , гельмінтоспоріозу, кореневих гнилей, борошнистої роси, швецької мухи та інших шкідників. Потрібні сорти, які добре відкликаються на внесення добрив, пристосовані до вирощування на висушених торф’яниках, для вирощування на поливі, а також з підвищеним рівнем ризосферної азот фіксації.
Світова площа посіву ячменю становить понад 75 млн. га. Найбільш поширений він у США ( 6 млн.га ), Канаді ( 5 млн.га ), Індії ( понад 3 млн.га), Туретчині ( 3,5 млн.га ), Франції ( до 2 млн.га ). В СНД ярий ячмінь вирощують повсюдно – від Заполярного кола до Закавказзя та середньо- азіатських держав від західних кордонів до Республіки Соха. Посіви ячменю поширені у гірських місцевостях ( у Закавказзі на висоті3000 м над рівнем моря). Його вирощують також в місцевостях нижче рівня моря ( у Прикарпатській низовині ), що свідчить про високу пластичність ячменю. [1]
В СНД найбільші площі під ячменем зосереджені у Російській Федерації, Білорусії, Україні , Казахстані. Загальна посівна площа його в СНД становить 26 – 28 млн. га.
В Україні посіви ярого ячменю займають площу понад 3,5 млн. га. Його вирощують в усіх зонах, але здебільшого в степу та лісостепу.[10]
РОЗДІЛ 1. Методи селекції
Ячмінь – універсальна культура як по ширині розповсюдження , так і по її використанню. Багатство еколого – географічних типів і комплекс біологічних властивостей обумовили максимальний підйом ячменю у гірських районах та поширення у субтропічних областях.
Ячмінь – скоростигла культура, вона рано звільняє поле для посіву інших культур. Ячмінь, що висівається в якості проміжної культури , забезпечує цілорічне використання ріллі в таких районах як республіки Середньої Азії. Рослини ячменю економно використовують вологу на одиницю продукції протягом вегетації. Серед інших зернових – це посухостійка і солевитривала культура , що має значення при вирощуванні його на поливних землях. Окремі екотипи мають здатність формувати врожайність при обмежених теплових ресурсах. У географічному розповсюдженні ячмінь. вважають космополітом: він легко пристосовується до контрастів клімату і різноманітності грунтів.
Ярий ячмінь вирощують в Україні як продовольчу, кормову й технічну культуру. Проте за обсягом використання його продукції в народному господарстві він є насамперед однією з цінних зернофуражних культур , частина якої в балансі концентрованих кормів є значною.
Зерно ячменю , в якому міститься у середньому 12.2% білка , 47.2% вуглеводів , 2.4% жиру , до 3% зольних елементів, є високопоживним кормом ( в 1кг. міститься 1.2 кормових одиниць і 100г. перетравного протеїну ) для всіх видів тварин, особливо для відгодівлі свиней на високоякісний бекон. Важливо , що білок є повноцінним за амінокислотним складом, а за вмістом таких амінокислот, як лізин та триптофан, він переважає білок інших злакових культур. Томі при збільшенні в кормовому раціоні ячмінної дерті або висівок худоба швидко набирає і стає більш стійкою до не сприятливих умов утримання.
Цінується у тваринництві як грубий корм солома ячменю, особливо сортів з гладенькими остюками ( 1ц. соломи прирівнюється 36 к. о. ), і запарена солома. Вирощують ячмінь на зелений корм та сіно у сумішках з викою, горохом , чиною, високоякісний урожай яких часто досягає 250 – 300цга. Для кормових цілей особливо цінні голозерні високобілкові ячмені, селекція яких практично відсутня через низьку врожайність порівняно з плівчастими сортами.
Виділяють загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різними напрямками її селекції .[8]
Сільське господарство України має потребу в сортах ячменю, які мають високу врожайність, особливо призначені для інтенсивних технологій. Такі сорти повинні добре реагувати прибавками урожаю на додаткові вкладення в агротехніку, втому числі на підвищені дози добрив. Потрібні сорти для вирощування на багатих органічною речовиною осушених торф’яниках. У зонах з несприятливими ґрунтово-кліматичними умовами достатньо високий врожай в багато в чому визначається стійкістю до таких умов. Тому необхідні посухостійкі сорти, а часто й жаростійкі для південних районів, холодостійкі для північних районів, стійкі до кислих ґрунтів у зонах поширення таких ґрунтів, солестійкі на засолених ґрунтах.
Дуже важливо мати сорти з оптимальним вегетаційним періодом. Для північних районів і районів з частими літніми посухами потрібні скоростиглі сорти. Для пересіву загиблих озимих важливо мати сорти, які мало знижують урожай при запізненні з посівом .
До властивостей, що визначають технологію вирощування і збирання, відносяться стійкість до вилягання, осипання, обламування колосів і стебел внаслідок ламкості вузлів, що часто спостерігається у ячменю. У низькостебельних сортів неможна допускати надмірного нахилення колосків коли верхня частина колоса може потрапляти в ріжучий апарат при обмолоті. Заслуговує уваги селекція безостих і фуражних форм ячменю, полову яких можна згодовувати сільськогосподарським тваринам [5].
Сорти ячменю повинні бути стійкими до найбільш шкодочинних хвороб і шкідників. Це завдання необхідно конкретизувати у відповідності до умов регіону, загальних заходів щодо захисту рослин і можливостей селекції. Створення таких сортів призвело б до зменшення витрат на протруювання насіння і сприяло б захисту зовнішнього середовища від забруднення. Селекція на стійкість до ураження деякими комахами (наприклад, шведською мухою) дуже складна, часто й неможлива. Серед властивостей ячменю, потрібно відмітити стійкість до вилягання, пластичність, тобто здатність давати стабільні врожаї у роки з несприятливими погодними умовами і в різних районах, стійкість до найбільш шкодочинних хвороб (сажки, борошнистої роси, гельмінтоспорів, кореневих гнилей, карликової іржі) [14].
Ячмінь кормового й круп’яного напрямку значно відрізняється від пивоварного. При використанні для кормових цілей важливо мати високий вміст білка в зерні і незамінних амінокислот (лізину, триптофану, феніл аміну). Висока плівчастість не відіграє важливої ролі. Ячмінь, призначений для виробництва крупи, крім поживної цінності, повинен мати високі технологічні і смакові властивості. Зернівка потрібна крупна, жовта, з неглибокою борідкою, зерно вирівняне. Крупа з такого ячменю швидко й рівномірно розварюється і дає великий об’ємний вихід каші.
До сортів пивоварного ячменю висувають такі вимоги: зерно повинно бути крупними і вирівняним (маса 1000 зернин40 гі вища, сход з сита 2,5 2,0 см не менше 80%). У зв’язку з цим пивоварний ячмінь переважно дворядний [14].
Основним методом створення популяції для відбору в селекцію ячменю являється внутрішньовидова гібридизація. Сучасні сорти ячменю мають досить складні родоводи, так як у схрещування залучаються сорти гібридного походження. Застосовують прості парні і складні схрещування, зворотні схрещування. Найсучасніші схрещування використовують метод введення стійкості до хвороб – ген високого вмісту лізину [8].
Відділена гібридизація в селекції ячменю поки, що практичного застосування не має, хоча культурний ячмінь легко схрещується Н. Spontanum і Н. agriocrithon Loberg. Схрещування з іншими видами не дає результатів. Якщо насіння і зав’язується, то зародок гине. Вирощування зародків на живильному середовищі дозволило отримати гібриди культурного ячменю з 15 дикими видами. Отримані також гібриди ячменю з житом пшеницею, різними видами пирію і елімусу. Таке схрещування як правило давалося краще, якщо культурний ячмінь використовували в якості батьківської форми. Схрещування з деякими видами є перспективним, оскільки серед них є видатні за посухостійкістю, холодостійкістю, солевитривалістю, стійкістю до хвороб, але такі гібриди стерильні і в селекції не використовуються. Виведений анти диплоїд ячменю та пшениці Тритодеум (тритіум + гордеум), але поки що складно говорити про його перспективність.
Індукований мутагенез. Цей метод широко застосовується в селекції ячменю. Перші мутантні комерційні сорти було отримано в Швеції – Палас і Марі – радіомутанти сорту Бонус. Зараз таких сортів досить багато. У Чехії виведено короткостебельний високоврожайний сорт Діамант. У США методом хімічного мутагенезу отримано сорт озимого ячменю Лютер з короткою соломиною та високим потенціалом врожайності. Стійкий до вилягання мутагенний сорт Мінський виведений в Білоруському НДІ землеробства. У Краснодарському НДІСГ методом хімічного мутагенезу створено сорт ярого ячменю Темп. Як і в інших культур, у ячменю мутанти часто використовують як вихідний матеріал для гібридизації. Широко використовують у схрещуванні інший короткостебельний мутант із Чехії – ХМ 1192.
У різних селекційних установах отримано велику кількість поліпло, ів ячменю, але всі вони недостатньо продуктивні внаслідок череззерниці і малої кущистості. Однак при відновленні диплоїдного числа хромосом їх можна використовувати в подальшій селекційній роботі.[11]
Використання гаплоїдів. Ячмінь – одна з культур, в селекції якої широко використовується біотехнологічні методи. Ведуться роботи із застосуванням гаплоїдії. Отримані гаплоїди із пилку на живильних середовищах. У ФДН кількість гаплоїдів, отриманих на 100 пиляків, досягла 14. Але перші селекційні результати досягнуті шляхом схрещування гібридів F1 культурного ячменю з Н. bulbosum L., який виступає в цьому випадку в якості “гаплопродюсера”. Хромосоми Н. bulbosum L. в ході розвитку зародку елюмінуються. Зернівки, що з’являються, через 11-16 днів після запилення витягують із колосків, витягують зародок під мікроскопом і вміщують його на тверде живильне середовище. Зернівки попередньо стерилізують і всі операції проводять так, щоб забезпечити стерильне середовище. Пробірки із зародками тримають близько трьох тижнів у темряві, щоб розвинулась коренева система. З появою колеоптеля їх переносять у ростові камери, де вирощують рослини до фази двох-трьох листків.
Для отримання подвоєних гаплоїдів рослини в пробірках заливають розчином колхіцину. Коріння у цьому випадку захищене живильним середовищем. Пробірки поміщають у вакуум-камеру, що сприяє доброму проникненню розчину в тканини рослин, які потім пересаджують у маленькі горщики із стерильною сумішшю землі, піску й торфу. Коли рослини окріпнуть, їх пересаджують у більші вазони (поки зерно ще не зав’язалося), проводять повторну обробку колхіцином, зрізуючи пагони й одягають на зрізи трубки в які заливають розчин колхіцину. Застосовують обробку фізіологічно-активними речовинами, що підвищує ступінь зав’язування насіння і дає рослинам можливість відновитися після обробки колхіцином. Відбір ведуть серед потомства подвоєних гаплоїдів. Оскільки робота з ранніх поколінь ведеться з гомозиготним матеріалом, це дозволяє скоротити строки виведення сорту до 6 років і використовувати мало чисельні популяції. Вихід гаплоїдів залежить від генотипу гібриду культурного ячменю, а також
Н. bulbosum L., останній може мати 14, 28 та 42 хромосоми. Для схрещування беруть спеціальні 14-хромні зразки. У якості “гаплопродюсера” може бути використано жито. Але результати в цьому випадку будуть гірші. Одеське багаторічне жито виявилося більш вдалим партнером для схрещування з озимим ячменем завдяки спів паданню часу їх цвітіння.
У Швеції знайдена лінія ячменю з рецесивним геном – індуктором гаплоїдії. При схрещенні цієї лінії із звичайним ячменем в Р2 вищеплюється до 40% гаплоїдних рослин.
Селекція на густий стеблостій. У ячменю, як і в пшениці, виявився напрямок селекції на виведення сортів з пониженою ауто конкуренцією, здатних витримувати велику густоту стояння рослин. Є зразки, які можуть утворювати 400-800 колосних пагонів на 1 м2. Вважають, що їх кількість може бути доведена до 1000.
Селекція на високий вміст лізину. У селекції ячменю як особливий напрямок як виведення високолізинових сортів з використанням генів Іуз. Зерно таких сортів має підвищену кормову цінність (наприклад, сорт Одеський 84). Однак гени високого вмісту лізину знижують урожай на 10-15%. Це стримує селекцію в цьому напрямі.
Селекція на стійкість до хвороб. Виведення сортів, стійких до хвороб складна проблема. Гени стійкості до борошнистої роси швидко долаються патогеном. Олігогенна стійкість до інших облігатних збудників хвороб витрачається повільніше (особливо до жовтої іржі). Тим не менше стійкість донорів обмежена, і є необхідним посилювати селекцію на горизонтальну довгострокову, хоча й неповну стійкість.
Гібридний ячмінь. Спроби створити гібридний ячмінь поки що не принесли результатів. ЦЧС отримана на основі сполучення цитоплазми Н. jubatum і ядра культурного ячменю. Від цього схрещування з’явилися і лінії -відтворювані.
Однак цитоплазма Н. jubatum викликає надто пізнє цвітіння, до перешкоджає отриманню гібридного насіння. Відкрита ЦЧС у
H spontaneum. У нього ж виявлені відтворювані. Для використання генів чоловічої стерильності ms були розроблені схеми ,які дозволили виділити із популяції гомозиготні стерильні родини для отримання на них гібридного насіння. Однак економічно такі схеми себе не виправдали [13].
1.1. Вихідний матеріал та методи його створення
Колекція ВІР містить близько 18 тис. зразків ячменю. При селекції на високу урожайність широко використовуються кращі вітчизняні та зарубіжні сорти. Вітчизняні сорти ячменю часто поєднують високу урожайність зі стійкістю до несприятливих грунтово – кліматичних умов, які характерні для місцевості, де вони виведені. Сорти зарубіжної селекції у більшості випадків екологічно недостатньо адаптовані до умов нашої країни. У селекції ячменю частіше всього використовують високоврожайні сорти із Чехії, Німеччини, Швеції, Данії, Нідерландів, Бельгії, Франції, Великобританії. Представляють великий інтерес високоврожайні шестирядні сорти ячменю із США і Канади [10].
Скоростиглість зазвичай погано поєднується з високою врожайністю. Однак відомі окремі скоростиглі й високоврожайні сорти: Томяс, Краснодарський 35. Деякі західноєвропейські сорти відрізняються також стійкістю до вилягання, що широко використовуються при гібридизації. Стійкість до вилягання частіше за все пов’язана з низькорослістю, але відомі високорослі достатньо стійкі сорти (наприклад, Вікінг).
Посухостійкі сорти із місцевостей із посушливим кліматом слугують джерелом цієї важливої властивості при гібридизації. Це сорти Південного Сходу, Степу України, Середньої Азії. Дуже високою посухостійкістю відрізняється старий сорт Прекоціус 143.
Стійкістю до підвищеної кислотності грунту володіють сорти з Нечорноземної зони СНГ і країн Північної Європи. Кращий за цим показником сорт Московський 121. Підвищена солестійкість властива деяким зразкам із Туреччини, США, Канади й ряду країн Латинської Америки.
Велике значення приділяється створенню сортів ячменю, стійких до найбільш шкодочинних хвороб.
У країнах Західної Європи, де великих збитків урожаю завдають борошниста роса, сучасні сорти мають стійкість до цієї хвороби і можуть бути використані як джерело і донор даної властивості. Стійкі до борошнистої роси сорти ячменю створені також в Канаді й США. Як донор в Європі широко використовували сорт Монте – Крісто, а в Канаді – північно-африканські сорти Рабат і Модіа.
У західноєвропейських країнах селекцію на стійкість до летючої сажки не вели. У США й Канаді створені не сприятливі до неї сорти. У нашій країні ефективні гени Кип З, Кип 6 і Кип 8. Перші два були знайдені у сорту Джет із Ефіопії і передані канадським сортам Конкіст, Боманза, Огалітсу. Канадський сорт Мільтон має ген Кип 8. Усі ці гени можуть бути введені у нові сорти шляхом насичуючих схрещувань. Відмічається, що з ними тісно не зчеплені гени, які б негативно діяла на урожайність та інші господарсько цінні властивості. Деякі вітчизняні сорти також мають стійкість до летючої сажки і можуть бути використані в селекції. У цьому відношенні виділяються сорти Первісток, Московський 2 та інші.
Ефективні гени стійкості до карликової іржі (Ра 7 і РА 3) містять деякі сорти із Чехії (наприклад, Карат) та інших країн. Є сорти, стійкі до твердої і кам’янистої сажки (Джет, Кейстон із Канади, Первісток), відносно стійкі до сітчастого і смугастого гельмінтоспоріозу (Джет, Конкіст, КС 1192 із Чехії), кореневих гнилей (Одеський 82, Лотос), ринкоспоріозу (Ефенді із Нідерландів). Ряд вітчизняних сортів (Євронеум 853/133, Носовський 6 та інші), а також деякі сорти із Скандинавських країн, США й Канади слабо пошкоджуються шведською мухою [4].
Існують й інші донори стійкості до хвороб і шкідників. Кількість їх постійно зростає, так як кожна селекційна установа, працюючи з уже відомими донорами, передає їх гени стійкості у свій селекційний матеріал, який має пристосованість до місцевих умов та інші господарсько – цінні якості. Так, сорт Джет – дрібнозернистий, не посухостійкий, дуже пошкоджується скримостебельними шкідниками, низьковрожайний. Негативні властивості мають і інші примітивні сорти із Північної Африки, а також із Ефіопії -регіону, видатного за кількістю знайдених донорів стійкості до хвороб. Об’єднання генів стійкості до різних хвороб в результаті інтенсивної роботи з донорами призвело до створення сортів з комплексною стійкістю, які, в свою чергу, можуть бути використані як цінні донори. Так, канадські сорти Вестерн Форт і Оттава 3092 А стійкі до борошнистої роси, летючої і твердої сажки, карликової іржі, гельмінтоспоріозу і, крім того, до шведської мухи і стеблової блішки.
При створенні сортів з добрими кормовими якостями можуть бути використані кращі вітчизняні сорти. У селекцію на високий вміст білка і лізину широко впроваджують форму із Ефіопії Хайкролі, яка має високий вміст білка в зерні (13-18%) і високий вміст лізингу в білкові (до 4,6%) при 2,2-2,5% у звичайних сортів). Ці видатні якості обумовлені моногенно (ген Іуз). Однак, вказаний ген викликає дефект ендосперму (здавленість) і, як наслідок, зменшення урожайності. Інший донор високого вмісту лізину, що широко використовується, Різо 1508 (Данія) має ген lys3a, неалельний генові Хайкролі. Високий вміст лізину в цього зразка не поєднується з високою білковістю. Незвичайно високим вмістом білка відрізняється угорський сорт Банкуті Кораі. Велику кількість білка містять голозерні форми ячменю. Багато цінних гол озерних форм у Північному Китаї, Кореї, Японії, Тібеті.
При селекції на круп’яні якості можуть бути використані кращі вітчизняні сорти.
Високими пивоварними якостями відрізняються сорти ячменю з Чехії, Австрії, ФРН (Баварія). Багато вітчизняних сортів також дають гарне пиво (Московський 121, Комбайнер, Носівський 9 та інші).
Високу цінність для селекції мають сорти з видатною сортоутворюючою здатністю. Так, чеський сорт Діамант став родоначальником 12 сортів у Чехії, Словенії і п’яти в НДР. Сорт Юний селекції ВСП входить у родовід шести сортів, сорт Нуманс 244 (селекції того ж інституту) – одна з батьківських форм сортів Одеський 100, Меридіан, Московський 2, Харківський 74 та інших [7].
Добір як метод селекції
Сфоромовані внаслідок природного і несвідомого штучного добору популяції самозапильних рослин ячменю мали в собі складні суміші різних біотипів.Тому на первинних етапах розвиток селекції ішов від сортів-попу-ляцій народної селекції до аналітичної селекції на основі масового та індивідуального доборів для поліпшення вихідних форм ячменю в необхідному напрямку:підвищення урожайності і якості зерна,стійкості до несприятливих біотичних і абіотичних чинників.
Добір як метод селекції є масовий і індивідуальний.
Масовий добір буває негативним і позитивним.Негативний масовий добір полягає у видаленні із популяції небажаних рослин.Це найпримітивніший,малоефективний метод селекції,який майже не використовується.
Позитивний масовий добір полягає в доборі відносно невеликої частини найкращих рослин (5-15%)за фенотипом і розмноженні їх суміші.Але відносно ознак ячменю як самозапильної культури,які мають низький коефіцієнт успадковуваності і сильну модифікаційну мінливість,такий добір може бути неефективним.
Масовий добір може бути одно- і багаторазовим.Діяльність перших селекційних станцій,як правило,розпочиналася саме з масового добору з місцевих сортів,так як вони являли собою популяції,що виникли внаслідок механічного чи біологічного засмічення.Але створені таким методом сорти,за деяким виключенням,мало відрізнялися від місцевих сортів,так як також складалися із багатьох різних гомозиготних біотипів(ліній),були недостатньо однорідними і втрачали свої якості внаслідок конкурентної дії природного добору.Все це стало поштовхом переходу до добору і розмноження окремих рослин.
Англійський селекціонер Le Couter (1836р.)ще до робіт Ч.Дарвіна в селекції успішно застосував індивідуальний добір.
Індивідуальний добір як метод селекції полягає у доборі і розмноженні потомства окремих відібраних рослин.Це дає можливість у самозапилювачів розділити вихідний місцевий чи навіть неконстантний селекційний сорт на гомозиготні лінії з виділенням і розмноженням кращих за бажаними цінними ознаками.
Теоретичною основою методу індвідуального добору стало вчення В.И.Йогансена (1903р.) про чисті лінії,умовами для якого мають бути гомозиготність і самозапильність вихідної рослини.Після цього метод індивідуального добору під назвою лінійної селекції став широко використовуватися в селекції самозапильних культур,в т.ч. і ячменю.Така аналітична селекція не створює нові біотипи,а лише виявляє кращі з наявних.
Одержання нового лінійного сорту шляхом індивідуального добору із місцевого сорту-популяції чи неконстантного селекційного сорту у ячменю як самозапильної культури складається із виділення великої кількості чистих ліній з комплексом цінних господарських ознак,ретельної порівняльної оцінки їх в селекційних і контрольних розсадниках,а потім в попередньому і конкурсному сортовипробуванні з виділенням найбільш цінних для їх розмноження і передачі до державного сортовипробування як нових сортів.Схему індивідуального добору представлено на рис.1.
Застосовуючи з 1910-1913 рр.метод індивідуального добору із місцевих сортів-популяцій на Харківській державній селекційній станції В.Я.Юр’єв і Б.К.Єнкен створили лінійні сорти ярого ячменю Нутанс 8/71(із Ганна Моравська №71),Медікум 105/72(із Кнейба шестирядий №72),Європеум 353/133 (із Місцевий молочний № 133),які було передано в
Добір рослин із гетерогенної популяції місцевого або неконстантного сорту | ||
| Добір ліній в селекційному розсаднику I року | ||
| Добір ліній в селекційному розсаднику II року | ||
Добір ліній в контрольному розсаднику | ||
Добір в сортовипробуванні і розмноження | ||
Рис.1. Схема індивідуального добору з гетерогенної популяції ячменю
1926 р. до державного сортовипробування і рекомендовано до поширення з 1929 р.Подальші успіхи селекції методом індивідуального добору стали можливі лише з використанням для цього зразків світової колекції ВІР,які надійшли з 1935 р.Завдяки цьому було створенно в групі селекціонера Т.І.Дмитрієвої сорти Ювілейний і Харківський 306,рекомендовані до поширення відповідно з 1947 р. і 1954 р.[10]
Метод педігрі (pedigree)
Для одностатевого однодомного самозапильного виду культурного ячменю метод педігрі складається з наступних етапів:схрещування,вирощування популяцій гібридів,добір елітних рослин,оцінка та виділеня кращих їх потомств.Схему методу педігрі представлено на рис.2
Схрещування складається із кастрації і запилення.Ячмінь цвіте,коли ніжний колос знаходиться ще в піхві листка,що зумовлює обережність при видаленні пиляків і ізоляції пергаментним ізолятором.Для запилення на приймочку зав’язі кладуть пиляки бітьківського сорту через день після кастрації,знезаражуючи пінцет спиртом або вогнем.Рослини F1 будуть згідно Менделевському закону константними і їх провіряють і бракують.залишаючи гібридні при наявності домінування ознак.В F2 в потомствах рослин F1 цю перевірку роблять при великій зовнішній схожості ознак компонентів схрещування,залишаючи і об’єднуючи сім’ї,що розщеплюються.
Схрещування
| |||||||
Обмолот усіх окремих рослин F1 | |||||||
Контрольний добір в F2 з гібридних потомств рослин F1,що розщеплюються | |||||||
Добір рослин F3 з кращих потомств сімей F2 | |||||||
Добір рослин F4 з кращих потомств сімей F3 | |||||||
Добір кращих ліній-потомств кращих рослин F4 в селекційному розсаднику І року | |||||||
Добір кращих ліній в селекційному розсаднику ІІ року | |||||||
Добір кращих ліній в контрольному розсаднику | |||||||
Добір кращих ліній в сортовипробуванні і передача до державного сортовипробування | |||||||
Рис.2. Схема методу педігрі (повторних доборів) з початком добору в F2
Добір константних гомозиготних форм методом педігрі проводять уже в F2.Але при доборі в F2 можлива необхідність проведення повторних доборів серед кращих потомств при їх розщепленні,проводячи повторні добори в потомствах рослин F3 і F4,доки закінчиться розщеплення.Як правило,досить трикратного повторення доборів окремих рослин для досягнення необхідної однорідності потомства.Після цього рослини константних потомств об’єднують.Такі потомства уже є лініями,які оцінюють на різних етапах селекційного процесу:в 2-х селекційних і контрольному розсадниках,далі в сортовипробуванні.
При методі педігрі сорт може бути передано до державного сортовипробування через 9-11 років селекції при доборі відповідно в F2, F3, F4.
Метод масових популяцій (пересіву)
Метод масової селекції(масових популяцій або пересіву),запропонований шведським генетиком і селекціонером Х.Нільссоном-Еле в 1908-1920 рр.,полягає в тому,що добір розпочинають в більш пізніх поколіннях гібридів,коли частка гомозиготних рослин вже досить значна,чим виключається проведення кропітких складних і об’ємних багатократних індивідуальних доборів при роздільному вирощуванні потомств.
Схема селекції при методі масових популяцій наступна.Проводиться превірка гібридності рослин F1 або і їх потомств в F2.Потім об’єднують усі сім’ї F2,що розщеплюються.Далі цю популяційну суміш пересівають в кількох поколіннях (F3, F4, F5, F6),після чого починають проводити добір елітних рослин ,серед яких частка гомозиготних генотипів збільшується з кожним поколінням.
При селекції методом масових популяцій для передачі сорту до державного сортовипробування необхідно більше років(10-13-при доборі відповідно вF3, F4, F5, F6).Але крім зменшення затрат при виключенні багатократних індивідуальних доборів в F2, F3, F4,при пересіві можливий добір на провокаційних і штучних інфекційних і інших фонах.Так як добори в ранніх поколіннях не проводять,то розмножують і негітивні генотипи,а щоб не втратити цінні форми,необхідні достатні обсяги гібридних популяцій.
Недоліки масового методу в значній мірі можна виключити при комбінації його з методом педігрі,коли добори роблять в F3,потім потомства їх пересівають в F4, F5, F6,далі проводять добір в F7і ,нарешті,з потомств кращих рослин F7 створюють лінії.Можливо робити складні об’єднання різних гібридних популяцій (досліди в Англії),або суміш F2 всіх комбінацій діалельних схрещувань(дослідження в США),що дає можливість вирощувати і аналізувати лише одну популяцію,але на більшій площі.Для збільшеня рекомбінації ознак можна проводити схрещування F1 різних гібридів.
Таким чином,схрещування є прості(парні),складні(між F1,між F2 після доборів,між F1 і різними сортами)однократні і багатократні ступінчасті.
1 рік схрещування А/Б,В/Г,Д/Е,Є/Ж
2 рік схрещування (А/Б=F1*В/Г=F1)
(Д/Е=F1*Є/Ж=F1)
3 рік схрещування [(А/Б*В/Г)=F1*(Д/Е*Є/Ж)=F1]
4-10 роки F1- F7
11-26 роки-оцінка ліній на різних етапах селекційного процесу з передачею сорту до державного сортовипробуваня.
Рис.3. Складна гібридизація потомств гібридів від схрещування сортів А,Б,В,Г,Д,Е,Є,Ж
Метод зворотних схрещувань (беккроси)
Якщо компоненти схрещування дуже різняться за багатьма ознаками,маючи,таким чином,дуже різні гени,то розщеплення в поколіннях гібридів може бути надзвичайно різноманітним.І якщо необхідно покращити певну ознаку сорту,яка є в іншої малоцінної колекційної форми,то вирогідність виділення цінної рекомбінації зі збереженням комплексу позитивних ознак дуже обмежена.
Ці труднощі можна подолати,якщо провести зворотні(беккросні,або насичуючі)схрещування F1 з бітьківським сортом,який хочемо покращити,і повторювати його в кількох поколіннях.В гібридних потомствах збільшується частка його генів і витісняються гени іншого нецінного сорту,але за умовами збереження цінної ознаки останнього.Вже після 5-6 зворотних схрещувань майже повністю передається потомству комплекс цінних озак селекційного сорту зі збереженням (при доборі)цінної ознаки колекційного сорту.
В кожному поколінні для наступного зворотнього схрещування необхідно добирати рослини не лише з ознакою,яку хочемо передати селекційному сорту,а й з комплексом цінних ознак останнього.
Недоліком методу зворотніх схрещувань є неможливість одночасно з передачею цінної ознаки другого орту зберегти весь комплекс цінних ознак сорту,який подіпшуємо.Для зменшення цього недоліку бажано чергувати повторні зворотні схрещування з самозапиленням наступного покоління
Метод мутагенезу
Серед ефективних методів створення нового вихідного матеріалу для селекції належне місце займає експериментальний мутагенез.
Віками люди помічали спонтанну раптову появу нових форм в живій природі.На це вказували в своїх роботах ще Колумелл і Пліній в І ст.н.е, Шпрингер в ХVІст.,Жофруа Сент-Ілер,Ч.Дарвін,А.Келлікер,С.Майворт,Гуго де фріз в 1901р.в своїй мутаційній теорії,який,посилаючись на роботи С.І.Коржинського,порекомендував сам термін ’’мутація’’як спадкову мінливість на відмін від неспадкової модифікаційної.Велике практичне і теоретичне значення мали докази одержання мутацій у грибів джріжджів під дією променів Рентгена в 1925 р. в роботах Г.А.Надсона і Г.С.Філіпова,і особливо,доказ підвищення частоти рентгеномутацій у дрозофіли в 1927р.Г.Меллером.Це зразу ж було використано в селекції на різних культурах Л.Стадлером, Л.М.Делоне, а пізніше і на ячмені Х.Штуббе, Х.Гаул, С.Я.Краєвим і ін.
Ефективність одержання індукованих мутацій залежить від мутагену,його дози,генотипу вихідного матеріалу,модифікуючих факторів до,під час і після дії мутагену,що показали в своїх роботах М.П.Дубінін,П.К.Шкварніков,В.В.Хвостова,В.К.Щербаков.
Експериментальний мутагенез використовують в селекції багатьох країн світу.За даними ФАО/МАГАТЕ в світі створено тисячі мутантних сортів різних рослин ,зокрема кілька сотен сортів ячменю,більше всього Китаї,Індії,СНД,Нідерландах,Японії,США,Німеччини.Рослини М1 констант-ні.Мутації добирають в М2 і оцінюють в процесі випробування.
В Україні були створенні таки сорти: Харківський 99, Фенікс, Гама, Етикет,Аспект,,Здобуток,Парнас,Виклик,Взірець,Інклюзив, Доказ.
Усі методи сучасної селекції (гібридизація, мутагенез, поліплоїдія, генетична інженерія)створюють вихідний селекційний матеріал,який потім оцінюють на різних етапах селекційного процесу з виділенням цінних біотипів і їх потомств в гібридних популяціях індивідуальним добором із наступною порівняльною оцінкою і виділенням кращих ліній селекційних і контрольних розсадниках,попередньому і конкурсному сортовипробуванні.
1.2 Досягнення сучасної селекції ячменю ярого
Для вирішення проблеми підвищення урожайності та якості зерна ячменю необхідно створювати і впроваджувати в с/г виробництво сорти,найбільш придатні для певних умов вирощування.
Найбільш адаптованими до грунтово-кліматичних умов різних зон Україниє сорти ячменю вітчизняної селекції.
Кращими вітчизняними сортами ячменю ярого,рекомендованими для занесення на 2009 рік в Державний реєстр сортів рослин,придатних для поширення в Україні,були наступні: пивоварні (12шт) Вакула, Геліос, Галактик,Гетьман,Еней,Зоряний,Казковий,Командор,Оболонь,Селеніт,Чарів-ий,Чудовий і зернові(4шт) Адапт, Водограй, Прерія(цінний), Сталкер Селекційно-генетичного інституту НААН Укріїни- пивоварні (9шт)Аспект,Бадьорий,Виклик,Джерело,Ефект,Етикет,Звершення,Інклюзив,Парнас і зернові (3шт)Взірець,Здобуток,Фенікс Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр’єва НААН України- пивоварні (3шт) Докучаєвський 15,Козак,Мономах Харківського НАУ ім.В.В.Докучаєва
Кращі сорти ячменю ярого вітчизняної селекції складають 70% усіх зареєстрованих . Вони мають високий потенціал урожайності, досягаючи
8- 9,5т/га,високу урожайність на виробництві (5-8т/га)при високій стійкості до вилягання (8-9 балів) і до ураження збудниками основних хвороб при штучному зараженні (8-8,5-9балів).
В інституті рослинництва ім.В.Я.Юр’єва НААН України залучено в селекцію методом гібридизації за схемами парних,діалельних схрещувань і топкросів майже всі сорти (як вітчизняні ,так і іноземні)ячменю ярого,занесені до Державного реєстру сортів рослинУкраїни.У гібридів від їх схрещування одержано цінні лінії з рекомбінацією важливих господарських і біологічних ознак.Це дозволить створити у ячменю ярого сорти нового покоління з комплексом цінних господарських ознак.[10]
Створені нові сорти передають до державного сортовипробування,де їх оцінюють на відмінність від інших сортів,однорідність фенотипового прояву ознак,стабільність вираження ознак за роками,урожайність,масу 1000 зерен,тривалість вегетаційного періоду,стійкість до вилягання, посухи, обсипання зерна і до ураження основними хворобами та пошкождення шкідниками,а також на якість зерна за вмістом в ньому білка.
Кращі сорти за урожайністю і комплексом цінних ознак за результатами 3-річної,як правило,оцінки вносять до Державного реєстру сортів рослин,придатних для поширення в Україні в певних зонах (Степ,Лісостеп,Полісся).
Для збереження високих сортових і посівних якостей насіння сортів важливим є високий рівень ведення їх насінництва.
1.3.Провідні селекційні установи України,що ведуть селекцію ячменю
* Селекційно – генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення-
*Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесло НААН України;
* Інститут рослинництва імені В.Я.Юр’єва Української академії аграрних наук;
* Інститут землеробства УААН,м. Київ;
* Інститут зернового господарства УААН,м. Дніпропетровськ;
* Інститут зрошувального землеробства УААН , м Херсон ;
РОЗДІЛ 2.Система і схема насінництва ячменю
Селекційно-насінницьку роботу в Україні ведуть на основі єдиної централізованої системи.Ця система об’єднує ланки з виведення ,випробування,реєстрації нових сортів,масового розмноження і заготівлі сортового насіння,здійснення контролю за сортовими і посівними властивостями насіння.
Система насінництва – комплекс взаємопов’язаних, організаційних, наукових й агротехнічних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва й реалізації високоякісного насіння садивного матеріалу с/г рослин для забезпечення потреб товаровиробників та державного резервного фонду .Система насінництва прогнозує організацію виробництва сортового насіння.
Науково-дослідні установи,оригінальне насіння
Науково-дослідні установи,оригінальне насіння і еліта
Елітно-насінницькі гоподарства,еліта
Насінницькі господарства,виробництво насіння І репродукції
Насіннєобробні заводи,комплексні пункти оброблення насіння
Господарства-виробники товарного насіння
Рис.4 Система насінництва зернових культур
Щоб забезпечити високі сортові та якісні показники в усіх наступних ланках вирощування елітного (базового) і репродукційного (сертифікованого) насіння необхідно насінництво в первинних ланках одержання оригинального(добазового) насіння здійснювати з ретельним дотриманням усіх вимог методики та технологій.
Передбачено наступну методику та схему насінництва ячменю.Спочатку для добазового насінництва добирають кращі типові для сорту,найбільш продуктивні і здорові від ураження хворобами рослини для закладки розсадника випробування потомств першого року(РВ1) за методом індивідуально-родинного добору кращих із них в найбільш оптимальних умовах формування насіння з високими посівними та врожайними властивостями.В наступному розсаднику випробування другого року (РВ2) здійснюють також індивідуально-родинний добір.Метод масового добору використовують за рекомендацією установи-оригінатора.
Кількість потомств(не менше 100)встановлюють з урахуванням плану виробництва насіння.Насіння відібраних сімей РВ2 об’єднують для висіву в розсаднику розмноження першого року (РР1).В подальшому насіння розмножують в РР2.Потім насіння розмножують в ланках супереліти та еліти базового і,нарешті,сертифікованого насінництва.
Висівають насіння в РВ1 селекційною касетною сівалкою (СКА-6А) рядками довжиною 1м,в РВ2-селекційною касетною сівалкою (СКА-6А) або селекційною сівалкою ССФК-7 ділянками площею 2м,в РР1-селекційною сівалкою СН-16,в РВ2-сівалкою «Клен»,супереліти і еліти – сівалкою «Клен»або іншими широкозахватними сівалками.
Збирають потомства РВ1 після бракування вручну для обмолоту на селекційних пучкових молотарках МПС,потомства РВ2 після бракування –селекційним комбайнами.
Очистку насіння РВ2 здійснюють на СВР-2т,РР1 і РР2-на «Petkus Gigant»,супереліту і еліту на очисних комплексах.
Вся система агрозаходів в насінництві ячменю загальноприйнята для культури,але її необхідно направляти на створення умов,які сприятимуть одержанню здорового насіння з високими урожайними,сортовими і посівними якостями.
Насінневі посіви ячменю слід розміщати в сівозміні після кращих попередників(горох,багаторічні трави,овочеві культури),допускається після цукрових буряків і кукурудзи.В жодному разі не допускається посів ячменю після інших зернових культур.
Дуже важливим є забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин,вносячи добрива із розрахунку(NPK) 30-40кг д.р.
Обов’язковим є не лише протуювання насіння,а й боротьба з комплексом хвороб та шкідників в посівах,зважаючи на те,що нові сорти ячменю хоч і мають підвищену стійкість до наявних рас збудників хвороб,але постійно виникають їх нові мутантні раси.
Нвсіннєві посіви мають бути захищені від багаторічних та ярих бур’янів за допомогою ефективних гербіцидних препаратів.
РОЗДІЛ 3.Внутрішньогосподарський і державний контроль якості насіння
В кінці ХХ ст. і на початку ХХІ ст. система насінництва в Україні функціонує як потужна спеціалізована наукоємна галузь с/г виробниутва.
В сфері насінництва важливою є регулятивна роль держави.Законами України «Про насіння і садивний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про карантин рослин»,ДСТУ 2240-93 «Насіння с/г культур.Сортові показники якості»,ДСТУ 4138-2002 «Насіння с/г культур.Методи визначення якості», «Держаним реєстром сортів рослин України», «Державним реєстром виробників насіння та садивного матеріалу» регламентується правова основа діяльності щодо виробництва, обробки, зберігання, реалізації,транспортування і використання насіння,а також з організації і проведення сортового і насіннєвого контролю,що забезпечує гарантовану якість насіння на всіх етапах насінництва.Захист прав виробників зерна здійснюється через реалізацію і придбання лише сертифікованного насіння.Важливою є державна підтримка с/г товаровиробників шляхом компенсації частини витрат на придбання елітного насіння,а також посиленя державного контролю за дотриманням державного законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин.
Всуп України до СОТ і впровадження міжнародної системи виробництва та поширення насіння згідно сортової сетрифікації за насіннєвими схемами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) вимагає доведення сортових кондицій до світового рівня,впровадження досконалих методів польового інспектування (апробації) посівів та грунтового контролю сортової чистоти.Тому необхідна розробка нових законів і ДСТУ про насіння.
Система насінництва ячменю згідно з цим складається з ланок добазового-ДН,базового-БН,сертифікованого-СН насінництва,а також з страхових і державного резервного насіннєвих фондів.Відповідно до цих категорій насіння встановлено диференційовані вимогли ДСТУ до його сортових та посівних якостей.
Усі виробники насіння обов’язково створюють і поновлюють щорічно страхові насіннєві фонди в розмірі 100% для добазового(оригінального),50% для супереліти і 25% для еліти базового,15% сертифікованого(репродукційного) насіння від запланованих потреб на наступний рік.[13]
3.1. Методика проведення апробації (інспектування) ячменю ярого
Апробація сортових посівів-це комплекс заходів зі встановлення рівня сортової чистоти(типовості) насінницьких посівів за сортовирізняльними ознаками,а також визначання ступеню їх засміченості іншими рослинами,ураженості рослин основної культури хворобами та ушкодженості шкідниками.
Метою польової апробації сортових посівів зернових культур є визначення їх придатності для використання урожаю на насінницькі цілі. Здійснення комплексу заходів, пов’язанних з апробацією насінницьких посівів у суб’єктів насінництва відбувається згідно з Порядком, затвердже-ним Наказом Мінагрополітики України №463 від 3 липня 2009 р. та чинними нормативними документами.
Апробації підлягають посіви усіх категорій насіння зернових культур занесених до Державного реєстру сортів рослин,придатних для поширення в Україні.[11]
В насінництві зернових культур прийнято такі категорії насіння:
добазове насіння (ДН)-насіння первинних ланок насінництва (насіннєві розсадники випробування потомств, розсадники розмноження),
призначене для отримання базового насіння;
базове насіння (БН) – насіння супереліти та еліти сортів (ліній,популяцій),а також гібридів,що є батьківськими формами для інших (складних)гібридів,призначене для отримання сертифікованого насіння.
сертифіковане насіння (СН)-насіння першої(СН1),другої(СН2) та наступних генерацій сортів,а також насіння першого покоління гібридів (F1),отримане з ділянок гібридазії.
Апробацію сортових посівів(незалежно від категорії),насіння з яких призначено для реалізації,здійснюють державні інспектори з насінництва із залученням (за необхідності) авторів сортів чи представників установ-оригінаторів,а також спеціалістів із захисту рослин та карантинної інспекції.
Інспектування посіві проводять у два етапи: попереднє та власне апробація.
Попереднє інспектування
У ході попередньої інспекторської перевірки уточнюють відомості представлені виробником насіння при поданні заяви на проведення апробації.Кожен заявлений посів обстежують у натурі для встановлення ідентичності сорту,меж посіву,просторової ізоляції та розмежування посівів,забур’яненості та наявності в посіві шкідливих організмів і важковідокремлюваної(за очищення насіння)домішки.
За перевірки документів на висіяне насіння (атестати,свідоцтва),дані звіряють з етикетками від поковань (мішків,контейнерів).При цьому звертають увагу на походження та законність його отримання.Також вивчають історію полів і розміщення на них с/г культур у часі та просторі (принаймні на три попередні роки).
Ідентифікуючи сорт безпосередньо у полі досліджують не менше 100 рослин,відібраних (без вибору) з різних місць посіву,і порівнюють їх за сортовирізняльними ознаками з офіційним описом сорту ( батьківського компоненту)
Виявлені у ході попередньої перевірки недоліки відображають у акті,на основі якого роблять відповідний припис та встановлюють термін усунення. Якщо зауваження інспектора враховано та вчасно здійснено всі заходи з учення недоліків,посів вважається придатним для польової апробації. При цьому виконанні роботи повинні бути оформленні відповідними актами.
Кількість пробних ділянок на апробованому посіві повинна бути не менше 10-ти,якщо його гранична площа не перевищує 50 гектарів. На кожні наступні повні чи неповні 10 гектарів,що перевищують цю площу,додатково виділяють одну пробну ділянку.
Техніка проведення апробації
Апробацію посівів проводять у фазу розвитку рослин,під час якої найповніше проявляються основні сортові вирізняльні ознаки,а саме:
-у ячменю –у восковій стиглості
За оцінювання рослин на ділянках використовують офіційний опис сорту (гібриду чи його батьківських компонентів),а також результати грунтового контролю насіння,яким засіяно даний посів(якщо такі дані існують).
Проводячи оцінювання рослин,кожну пробну ділянку ретельно оглядають і підраховують окремо продуктивні стебла:
а)інших сортів та різновидів основної культури;
б)інших видів культурних рослин, насіння яких важко відокремлюється за очищення;
в)бур’янів,насіння яких важко відокремлюється від насіння основної культури за очищення;
г)основної культури,уражених хворобами;
д)основної культури,ушкоджених шкідниками;
Для встановлення загальної кількості продуктивних стебел на пробній ділянці на одному погонному метрі рядка обраховують їх кількість,враховуючи крім основної культури важковідокремлювану домішку.
До культурних рослин,насіння яких важко відокремлюється ,відносять:
-в ячмені – пшениця,тритікале,овес.
До бур’янів ,насіння яких важко відокремлюється ,відносять:
-в ячмені-вівсюг,софору товстоплідну,триходезму сиву
Найбільш поширеними шкідниками,що завдають шкоди посівам зернових культур є – клоп шкідлива черепашка, трипси, хлібні жуки, хрущаки, точильники, попелиці, злакові мухи та інші шкідники та їх личинки.
Результати оцінювання та підрахунків на кожній пробній ділянці заносять у Журнал апробації сортового посіву.
Апробація вимагає таких етапів: ст39
Оформлення результатів апробації
Залежно від результатів польової апробації сортового посіву складають такі документи:
-акт апробації-якщо посів за всіма показниками визнано придатним на насіннєві цілі;
-акт вибракування –якщо посів визнано не придатним на насіннєві цілі і підлягає вибракуванню;
Допускається складання єдиного акту, якщо за проведення апробації в одному господарстві встановлено однорідність сортових якостей та інших показників у межах одного й того ж сорту і генерації;
-посівів сертифікованого насіння призначеного для сівби на товарні цілі;
-у випадку поділу посіву на окремі частини;
3.2.Сортові документи
Результати усіх оцінок і підрахунків за середнім значенням показників по кожній пробній ділянці заносять в «Журнал інспектування (апробації) сортового посіву».І залежно від результатів цього польового інспектування сортового посіву складають такі документи:
– акт інспектування (апробації),якщо посів за всіма показниками визнано придатним для насіннєвих цілейі він відповідає вимогам стандарту його оформлюють «Посвідченням про кондиційність насіння». Партія оригінального і елітного насіння при реалізації супроводжуються «Атестатом на насіння» – це вторинний документ.
– акт вибраковування, якщо посів визнано непридатним на насіннєві цілі за будь-яким показником (вибракувані посіви реєструють як сортові,а урожай з них використовують на товарні чи інші цілі).
Всі сортові документи виписуються агрономом, підписуються керівником і закріплюються печаткою. Всі графи повинні бути заповнені. Реалізація насіння, виробник якого не пройшов відповідної атестації і немає договору з установою-оригінатором сорту, забороняється законодавством.[13]
4. Стан насінництва в господарстві
4.1 Грунтово-кліматичні умови
Дослідження проводилися на дослідному полі ХНАУ ім. В. В. Докучаєва. Його територія розташована у східній частині Харківського району,20 км. від міста Харків. За своєю формою поле видовжене з заходу на схід на15 км., та з півдня на північ від 1,5 до4 км.
Поряд з полем розташована залізнична станція Рогань, а за три кілометри від поля пролягає автотраса Харків – Ростов. Таким чином, розташування поля дає можливість для стійкого зв’язку з обласним центром та з іншими пунктами, дозволяє швидко реалізувати мало транспортабельну продукцію та насіння.
Спеціалізація дослідного поля в області рослинництва спрямована на виробництво елітного насіння зернових і зернобобових культур та багаторічних трав. На дослідному полі вирощують насіння еліти, супереліти та першої репродукції основних сільськогосподарських культур.
Поле аграрного університету розташоване на водороздільному плато зі слабим схилом на південний схід, четвертої комплексної тераси р. Уда з висотою над рівнем моря172,5 м. в зоні південного лівобережного східного Лісостепу України.
В 2011 році на дослідному полі університету наукові дослідження проводили 6 кафедр і відділ насінництва. Сівозміни поля побудовані із розрахунку спеціалізації як насінницького, так і тваринницького напрямку.
Дослідне поле знаходиться в зоні помірного континентального клімату. Клімат відрізняється нерівномірним розподілом недостатньо випадаючих опадів за вегетаційний період і значним коливанням температури.
Кліматичні умови дуже впливають у період вегетації на ріст і розвиток рослини, від них залежить майбутній врожай.
Сильні вітри спостерігаються в зимові місяці, коли вони здувають сніг з відкритих місць в балки і яри.
Значну шкоду в весняно-літній період наносять суховій південно-східного та східного напрямків.
При плануванні польових робіт велике значення має встановлення періодів з різними температурами повітря. Так, наприклад, дата переходу температури повітря через 0 С прийнято за початок весни, а восени – за початок зими. Вегетаційний період починається тоді, коли температура повітря весною переходить через +5 С. для теплолюбивих сільськогосподарських культур вегетаційний період характеризується температурою більше +10 С.
За даними метеорологічної станції « Рогань », розташованої на дослідному полі ХНАУ, річні опади складають у середньому511 мм, по окремих роках є значні коливання – від 250 до840 мм. Накопичення вологи у ґрунті відбувається головним чином за рахунок осінньо – зимових опадів. В районі Харкова ґрунт промерзає в середньому на 52см. Найбільша глибина промерзання в лютому місяці.
Дослідне поле знаходиться в зоні помірно – континентального клімату, який відрізняється нерівномірним розподілом опадів за вегетаційний період із значним коливанням температур.
У вегетаційний період рослин найбільша кількість опадів випадає у червні, липні, причому їх значна частина випадає у вигляді злив, що відрізняються великою інтенсивністю. Такі опади малоефективні, так як більша їх частина стікає, викликає ерозію ґрунтів, тому накопичення вологи у ґрунті в умовах дослідного поля відбувається взагалі за рахунок осінньо-зимових опадів [ 8 ].
Вегетаційний період 2011 року був сприятливим для росту та розвитку рослин ячменю. Опади у травні склали53,9 мм( таб.2.1.) – на18,9 ммбільше за багаторічні дані, а для ячменю умови зволоження у період кущіння є найбільш важливими, оскільки у цю фазу відбувається коренеутворення ячменю, а також формується зачатковий колос .
У червні спостерігалася велика кількість опадів194,6 мм., що на135,6 мм. більше від багаторічних даних. Така ситуація була позитивна для отримання нормальної зав’язуваності гібридів, але з іншого боку це призвело до розвитку значної кількості шкідників.
У липні температура підвищилася, опадів було достатньо і налив зерна протікав за нормальних умов.
Наприкінці вегетації погодні умови були сприятливими для повного достигання, поступове підвищення температури дозволило зерну дозріти рівномірно. Загалом як ми бачимо погодні умови 2011 року склалися як найкраще і дали змогу рослина повністю розкрити свій потенціал.
Таблиця 1,2
Багаторічна та середньомісячна кількість температури повітря,опадів за даними метеостанції
Місяці | Температура, t 0C | Опади, мм | ||||||||
Декади | Середня за місяць | Багаторічна | Декади | Сума опадів за місяць | Багаторічна | |||||
1 | 2 | 3 | 1 | 2 | 3 | |||||
Квітень | 5,2 | 5,7 | 13,7 | 8,2 | 8,3 | 16,4 | 36,5 | 1,0 | 53,9 | 35 |
Травень | 14,9 | 16,8 | 20,1 | 17,3 | 15,4 | 26,8 | 4,9 | 14,9 | 46,6 | 49 |
Червень | 21,4 | 21,1 | 19,0 | 20,5 | 19,2 | 0,3 | 51,2 | 143,1 | 194,6 Видео: В Кинельском районе пытаются вывести самый лучший сорт пивоваренного ячменя | 59 |
Липень | 20,8 | 24,3 | 23,8 | 23,0 | 20,5 | 48,2 | 0,0 | 42,8 | 91,0 | 71 |
Серпень | 22,0 | 23,1 | 24,5 | 23,2 | 19,6 | 10,9 | 38,1 | 12,5 | 61,5 | 56 |
4.2. Організація насінництва на дослідному полі
Насінництво – це важлива ланка в організаційній структурі виробництві. Насінництво реалізує досягнення селекції шляхом розмноження насіння нових сортів і впровадження їх у виробництво.
Перед посівом насіння протруюють. Ячмінь високої репродукції піддають термічному знешкоджуванню передчасно (за 1,5-2 місяці до висівання) гранозаном 15кг/га з зволожуванням 5-10 л/т, озиму пшеницю – гранозаном. ТМТД з розрахунку 1,5-2кг/га.
Розташування насінницьких посівів проводять по кращім попередникам, найбільш продуктивних, чистих від бур’янів ґрунтах.
Посіви проводять в оптимальні строки для кожної культури. Посіви починають з більш високих репродукцій.
Для посіву використовують насіння тільки категорії сортової чистоти та класу посівного стандарту.
Догляди за сортовими посівами
